Сонце вже схилялося, коли Маринка прокидалася. Чоловіка її доброго не було — на сході України, воює. Отака вона й сама собі лишилась, ледь не плакала тої ночі, коли останньо до нього писала. Але нікому не зрадила й не зраджувала б — зради нема в її серці. Якби неби розруха, пристрасть ще б спалахувала, але зараз… То вона й заходить собі в той інтернет-магазин, бо самотня така й трохи сумна.
Вибір — справа особиста
Сидить у кухні з горнятком кави, Машка (у всіх Маринка, але на Полтавщині — так кажуть), і вглядала товар. То якийсь там — “рожева ласка”? — йому написано. Пише опис: такий-то матеріал, вібрації… Машка аж позіхнула від нудьги, але ж цікаво. Вона вже колись читала, що то все бува — хто пробував, то каже, що спасіння. У ті порожні вечори, коли лише вітер гуде за вікном і листя шепоче незрозуміло що… то хоч щось має гріти душу й тіло.
І зайшла вона, зробила замовлення, натиснувши на кнопку купити іграшки для дорослих. Ні, чужому чоловікові не зраджує. Ніхто не бачить, нічого не чути — товар в непрозорій упаковці, самі розумієте. Чоловік у неї — герой, а вона — любляча й вірна, просто тіло просить трохи тепла.
Прибуття і перший дотик
Прийшло все швидко — до найближчого відділення Нової пошти. Без жодних написи: “сексшоп” чи “еротика”. Машка поралася з сумкою, витягла маленьку коробочку. Трясеться рука — а вдома все-таки затишно, хоч і самотньо. Розпаковує, там усе компактне — зарядка, інструкція, іграшка та й сама коробочка — рожева, гладка, з якоюсь блискіткою. Вона її роздивляється й думає: “Ну то хай буде. Навіть якщо сама — не сама. Я ж свою віру не міняю”.
Потім — санвузол. Вмикає теплу воду, сяде тихенько, знімає одяг. Легка волога на шкірі — й вже десь геть інший настрій. Включає ті пару режимів, неначе чую, як тремтять стежки всередині. І хоч чоловіка нема — вона думає про нього, його тепло, його руки. Та це не зрада, це нагода хоч трохи відчути, що не забула, не згубилася.
Дотик віри й ласки
Іначе кажучи, Маринка знайшла спосіб бути собою, зберегти відданість, але не відмовлятись від радості. Ну бо ж жінка — і має право на насолоду. То був не секс з кимось іншим, а секс з самою собою й з любов’ю до свого чоловіка. Це не межа заборони, а межа розуміння, що тіло теж вимагає тепла.
Вона закриває очі, уявляє, як він повертається додому. Чує його шелест кроків, чує його голос, а ті вібрації — то ніби його обійми. Потім вмикає музику тихенько, кладе руку на живіт — і так минає година. Коли все закінчилося — вона відчула неначе спокій, мов земля оновилась під ногами.
Поки вмивалася, думала: “Нічого бридкого нема. Я вірна. А якщо таке — це не зрада, це любов до себе, до нього.” І лігла спати вже врівноважена, з гарним сном, знаючи, що завтра він ще зірватиметься й побачить щиру усмішку — улюблена дружина його.
Комментарии