Слідчий поліції з Харкова, на ім’я Ігор Харченко залишився в окупованому Вовчанську, де переживав допити та загрози, але зумів передавати інформацію своїм колегам та врешті-решт повернутися до контрольованої України, уникнувши російських блокпостів.
Сергій Болвінов, начальник Слідчого управління ГУ Національної поліції в Харківській області, розповів історію Ігоря Харченка.
“Його могли викрити багато разів, двічі допитували, погрожували розправою над батьками. Півтора місяці в окупації. А він все витримав та знайшов спосіб повернутися до нас, оминувши більшість блок-постів. Ігорю Харченко двадцять вісім, він був звичайним слідчим до початку вторгнення. І його було нелегко вмовити на те, щоби оприлюднити його історію”, — написав Болвінов на своїй сторінці у Facebook.
На початку російської агресії слідчий залишився в окупованому Вовчанську та створив телеграм-групу “для своїх”, де обмінювався інформацією про події на території. Він також зв’язався з українською армією та почав передавати корисну інформацію.
“Я почав передавати інформацію про пересування техніки, я їздив по місту, дивився, де є техніка, де нема, намагався фотографувати або скидати мітку. Приблизну кількість. Кожного ранку я виїжджав на велосипеді на так звану розвідку, катався містом, дивився, що змінилося, чим вони займаються. Якщо було щось цікаве, я фотографував, або якось фіксував. А потім їхав додому та намагався передати інформацію, знаходив інтернет та передавав”, — розповів Ігор про свою діяльність.
Робота в тилу ворога призвела до того, що молодого слідчого затримали, зав’язавши йому очі. Спочатку його змушували розкрити адреси своїх колег, але Ігор відмовився. Потім, загрожуючи зашкодити його родині, вимагали, щоб він повторив на камеру підготовлений текст. Суть тексту полягала в тому, що “не має значення, який прапор тут буде, ми хочемо миру”, а також висловлення похвали на адресу російської армії. Однак Ігор Харченко вдалося обманути росіян.
“З людиною, яка дала мені текст, я почав вступати в полеміку, пояснював, що я цього сказати не можу, тому що я громадянин України і я так не вважаю. Мені почали погрожувати. Погрожували сім’ї, рідним. На відео мене знімав військовий, а в нього не було досвіду допитів – тому я розповів багато, але не те, що їм було потрібно. І він навіть не виправляв мене, ми не перезнімали відео, мене відпустили. Я просто пропускав ті моменти, які були проросійськими, “води” їм налив, а конкретику так і не озвучив. А за тиждень виїхав”, — пояснив слідчий.
Кішка зберегла поліцейську з Харківської області від російського полону
Ігор Харченко вирішив покинути Вовчанськ, коли росіяни почали активно впливати на поліцейських, намагаючись змусити їх перейти на бік ворога.
“Зв’язку у Вовчанську тоді не було, але Ігор Харченко знайшов спосіб зв’язатися з нами та повідомив, що готовий виїжджати, – згадує Сергій Болвінов. – Маршрут з хлопцями-колегами розробляли заздалегідь. Вибрали такий шлях, щоби оминути більшість блокпостів”.
Перед виїздом Ігор видалив усю інформацію зі свого телефону, яка могла викликати підозри російських окупантів і свідчити про його працевлаштування в поліції. Його забрали знайомі – родина з дитиною. Слідчий сидів на задньому сидінні поряд з дочкою друзів.
“Скоріше за все, прийняли за старшого брата. Коли ми під’їжджали на один блок пост, на другий блок пост, там були “ДНРівців” так звані, з перегаром, з червоними обличчями, і ми коли під’їжджали, вони перевіряли документи лише у водія та пасажира попереду. На всіх вікнах були листи А4 з написом “діти” великими літерами. Тому, вони, скоріше за все, мене прийняли за підлітка, разом з цією дівчинкою я сидів позаду”, — розказав поліціянт.
Ігор навіть зміг вивезти з окупованої території своє посвідчення співробітника поліції – під устілкою у взутті. Він зміг неушкодженим дістатися на підконтрольну Україні територію та одразу повернувся на службу.
“Після деокупації Вовчанська поїхав туди та став заступником начальника слідства райвідділу. І тепер під постійними атаками з боку рф продовжує працювати, розслідувати воєнні злочини. Як сам каже – “фіксувати обстріли під обстрілами”. Ось з такими я працюю. Мої – найкращі.”, — написав Болвінов наприкінці історії хороброго правоохоронця.
Комментарии