В історії Харкова дуже поширений топонім “Павлівка”. Корінний харківець, який добре знає історію міста, обов’язково запитає, яку Павлівку ви маєте на увазі? Дійсно, сьогодні ми знаємо чотири Павлівки, які були на карті Харкова, як приміські селища і належали вони приватним особам. Тільки одну з них викупив місто ще до революцій 1917 року, інші націоналізували три роки по тому.
Сьогодні мова піде про селище Нова Павлівка, яке в XVIII столітті належало дворянському роду Куликовських і входило в земельну дачу хутора Саржин Яр. В кінці XVIII століття хутір купив потомствений дворянин Андрій Іванович Павлов, власне, прізвище цього землевласника й дало назву місцевості — Павлівка. Вже на 1850 рік ми бачимо тут трьох поміщиків, спадкоємців Андрія Павлова: хутір Саржин Яр дістався у спадок поручику Миколі Павлову, частина земель та село Підгірянка – його рідного братові Івану, а частина хутора Саржин Яр та земель – їх сестрі, дружині лікаря та титулярного радника Ганні Мігріній. Ще одна частина, хутір Павлівка в Саржиному Яру належала вдові статського радника Ганні Василівні Степановій, уродженої Павлової.
План Харкова 1916 року, на якому показані передмістя Нова Павлівка та селище Мігріної
Кожен з цих землевласників володів власними дворовими та кріпосними селянами та логічно було б припустити, що саме вони склали населення майбутньої Нової Павлівки. Але виявилося, що Павлови та Мігріни після опублікування Маніфесту про селянську реформу 1861 року виділили на продаж своїм колишнім кріпакам пустопорожні землі, які не примикали до міської межі.
Харківська старовина: як забудовували вулицю Сумську
На початку 1880-х на колишній земельній дачі Саржиного Яру стали вимальовуватися три окремих райони: Стара Павлівка, куди увійшов хутір Саржин Яр; селище Мігріної та примикаючий до неї район Нової Павлівки — ці два райони в радянські часи були об’єднані в одне ціле з найменуванням Нова Павлівка. Втім, це природно, оскільки вулиці селища Мігріної продовжувалися в Новій Павлівці.
ТОП-5 висоток, які понівечили Харків
Колишня Нова Павлівка являла собою місцевість, обмежену річкою Лопань із заходу, вулицею Клочківською зі сходу, вулицею Семена Кузнеця з півночі та річковим провулком з півдня. Перебуваючи за міською межею, по суті біля Великої Сумської дороги (вулиця Клочківська ще не отримала до революції тут своє продовження) та річки Лопані, заснування селища Ганною Мігріною не приносило хороших доходів. Розбивка вулиць та їх прокладання зажадало витрат на землемірів, а продаж ділянок землі під дворові місця проходив вкрай повільно. Навіть до 1918 року залишалися не продані ділянки.
План передмістя Нова Павлівка з показанням Миколаївської церкви, 1908 рік
Першою вулицею селища Мігріної та Нової Павлівки стала Мігрінівська вулиця, яка проходила поруч з дорогою на Суми, з 1937 року вона має ім’я Сухумська. Паралельно їй йшли Заліська та Софіївська. Остання отримала ім’я від невістки — Софії Генріхівни Мігріної, яка після смерті свекрухи займалася облаштуванням селища, в той час, як її чоловік Микола Степанович Мігрін був зайнятий по службі в Олександрівській лікарні. Далі йшли паралельні вулиці Бородинська, Севастянівська та Мирна, з них тільки Севастянівську в 1924 році перейменували в Севастопольську.
Впізнай відомих харків’ян на дитячих фото (ТЕСТ)
У напрямку зі сходу на захід, від Сумської дороги до річки Лопані були розбиті також кілька вулиць: Дергачівська, Херсонська, Лопанська, Павловська, Семикінська (з 1924 року Самарська), Миколаївська (з 1925 року Близнюківська) та Єлизаветинська (Семена Кузнеця).
Харківська старовина: що було 200 років тому на місці Привокзальної площі
На початку XX століття населення селища Мігріної та Нової Павлівки вирішило, що їм не вистачає власне храму. Спадкоємець селища Мігріної — статський радник Микола Степанович Мігрін подарував під будівництво нової церкви 2200 квадратних сажнів землі, а дійсний статський радник Михайло Пономарьов подарував 1000 квадратних сажнів. Вийшла вельми пристойна ділянка, обмежена Сумською дорогою, Мігріновською та Миколаївською вулицями та знову заснованим Церковним провулком. Сьогодні ця місцевість зайнята автомобільною стоянкою на перехресті Клочківської та Близнюківської вулиць.
Каплиця біля Миколаївської церкви. Проєкт архітектора Ф. Ніценко, 1908 рік
У 1905 році заклали майбутній Миколаївський храм, який проєктував міський архітектор Федір Андрійович Ніценко. Він же склав і проєкт каплиці на розі Церковного провулку та Сумської дороги, яку побудували в 1908 році. Будівництво Миколаївського храму незабаром стало зустрічати масу перешкод, серед яких найбільша – нестача коштів, оскільки основні вкладники охололи до проєкту. Щоб залучити нових жертводавців на храм, будівельний комітет вирішив у підвальному приміщенні споруджуваної церкви зробити склеп для поховання та запропонувати місця в ньому тим, хто сприятиме в завершенні будівництва. У 1919 році було влаштовано 21 місце для поховання, але остаточне встановлення Радянської влади поламало плани та в передбачуваному склепі вирішили зробити квартиру одного з членів будівельного комітету.
Парки, міст і оглядовий майданчик: що відкрили в Харкові у 2021 році
Церква продовжувала будуватися навіть у 1920-ті. Церковна Рада на чолі зі священником Олександром Бушевим та церковним старостою Іваном Ігнатовичем Шведовим отримала дозвіл на підписні листи для парафіян для збору пожертвувань. Перш за все купувався цегла. Останнє, що ми бачимо в будівництві Миколаївської церкви на Новій Павлівці, це доставка у вересні 1928 року хреста та глави з купольними дерев’яними віконними рамами з Олександро-Невської каплиці, яка була розібрана в центрі Харкова. Будівництво так і не закінчили, але коли саме храм розібрали, мені на сьогодні невідомо.
Впізнай місце в Харкові за старим фото (ТЕСТ)
Діяльність причта та парафіян Миколаївської церкви Нової Павлівки була досить активною, вони не тільки здійснювали богослужіння в споруджуваному храмі, але і в різні церковні свята, особливо на Успіння Пресвятої Богородиці, свята Озерянської ікони Божої Матері, Богоявлення Господнього – освячували воду в Криниці Саржиного Яру, влаштовували Йордань та хресний хід до річки Лопані.
Нова Павлівка — окрема місцевість міста Харкова на плані 1932 року (надано Валерієм Завершинським)
На початку 1917 року землевласник Микола Миколайович Мігрін разом з архітектором Олександром Івановичем Ржепішевським заснували на пустопорожніх землях Нової Павлівки елітне селище “Новий Сад”. Серед засновників селища були: Георгій Іванович Сербов, Абрам Іонович Халф, присяжний повірений Петро Пантелеймонович Кулжинський, Зінаїда Михайлівна Звєрєва, Сергій Костянтинович Приходьков та Надія Михайлівна Ржепішевська.
Фотограф з Німеччини сфотографував Харківську підземку та продає знімки за 260 євро
“Новий Сад” передбачалося забудувати гігієнічними особняками за проєктом Ржепішевського та створити нову інфраструктуру і всі елементи благоустрою (каналізація, водопровід, мостові та тротуари). Крім житлових будівель проєкт Ржепішевського передбачав будівництво власної школи, пошти, пожежної частини, скверу, палісадників, замість парканів передбачалася невисока прозора балюстрада однакового малюнка. Особняки мали як загальні риси, так і індивідуальні особливості у вигляді відкритих терас, закритих балконів, квітників. На жаль, далі проєкту справа не пішла через зміну влади в Харківській губернії.
Коментарі