Про Архієрейську леваду сучасні краєзнавці та журналісти пишуть лише у зв’язку з тим, що ці заболочені землі використовували для влаштування Привокзальної площі Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. Будь-яких деталей про неї ніхто не наводить. Єдине, що автор радянської книги про Харків раптом приписав, що Архієрейська левада була заболоченою місцевістю. Відтоді цю вигадку про болота обов’язково повторює кожен, хто пише про Привокзальну площу.
Парки, міст і оглядовий майданчик: що відкрили в Харкові у 2021 році
Землі Архієрейської левади, розташовані біля підніжжя Холодної гори, передали Архієрейському домоуправлінню 14 грудня 1801 року замість відібраних земель Харківського Покровського чоловічого монастиря за указом про секуляризацію монастирських землеволодінь. При наділі враховували указ імператриці Катерини другої від 1764 року, за яким кожному Архієрейському управлінню належить мати заміський будинок, а також сади, городи, сіножаті та місце для вигону худоби. Всього – не менше 60 десятин.
Землі архієрейської Левади на плані Харкова 1846 року
Вийшло так, що землі, що належать Архієрейському управлінню, розділили на три частини. Заміський будинок з садом був на річці Залютиній, а дві Левади примикали з одного боку до Катеринославської вулиці, а з іншого – до дач приміської слободи Іванівки. У 1808 році правлячий єпископ Слобідсько-український і Харківський Христофор Сулима просив губернатора Івана Бахтіна об’єднати землі навколо Архієрейського заміського будинку, а Левади, що примикають до міста, відійшли б у його володіння. Пропонувалося, щоб від земельної дачі хутора Гуки відійшли 20 десятин. Однак на той момент вирішити подібне завдання було складно і єпископу Христофору відмовили.
Впізнай місце в Харкові за старим фото (ТЕСТ)
Так і залишилася перша Архієрейська левада під Холодною горою в 17 десятин в духовному відомстві. Більшу частину використовували під сіножаті, були й городи з парниками, тут же добували глину для невеликої гончарної майстерні, стояв і невеликий цегельний завод. Ні про які болота мова в описі цієї земельної ділянки ніколи не йшла. Парники приносили Архієрейському будинкоуправлінню прибуток і при продажу розсади городніх овочів. Та й урожай овочів збирався тут пристойний. Гончарна майстерня виробляла дрібний посуд, який мали попит. Неодноразово духовне відомство піднімало питання про створення чи не фаянсового заводу.
Привокзальна площа – колишня Архієрейська левада
При створенні плану Харкова в 1846 році, Архієрейську леваду розбили на правильні квартали. За ідеєю, вона повинна була в майбутньому увійти в міську межу під забудову. Однак домовитися з духовним відомством про поступку цих земель місту не вдалося.
Харківська старовина: як на карті з’явилася Шатилова дача
Обставини змінилися тільки в 1868 році, коли акціонерне товариство Курсько-Харківсько-Азовської залізниці отримало 1 березня концесію на прокладання шляхів через Харків. Тоді Харківське міське товариство змогло переконати духовне відомство продати леваду місту. На той час навколо Архієрейської левади вже стояли житлові будинки. З 17 десятин міська управа безкоштовно надала для будівництва залізничної станції акціонерному товариству 13 десятин, інші 4 десятини хотіли використовувати для впорядкування Олександрівської вулиці.
Архієрейська левада, що примикає до Іоанно-Богословської церкви села Іванівка, 1879 рік
Проте вже на початку 1869 року ейфорія навколо залізниці почала вщухати, виною всьому став скандал навколо будівництва залізничної станції Харків. Будівельник залізниці Поляков, побачивши, що для станції мало місця, спочатку вимагав передати залишок землі Архієрейської левади за містом, та отримавши відмову почав судитися з міською думою, але суд програв.
Фотограф з Німеччини сфотографував Харківську підземку та продає знімки за 260 євро
Звертався Поляков і в Синод, бажаючи отримати другу Архієрейську леваду що примикає до Іванівки, хоча б за гроші. Але і тут отримав відмову. Пізніше, залізниця в помсту Харківській міській думі не стала робити бар’єри в міському саду, а камінь для міських мостових підвозила чи не вдвічі дорожче, ніж приватним особам.
План частини міста Харкова, де в минулому була Архієрейська левада, 1896 рік
Друга Архієрейська левада біля приміської слободи Іванівки була розміром у 19 десятин. Її також використовували головним чином для сіножатей та випасу худоби. Та ж частина її, яка була поблизу Іоанно-Богословської церкви, здавалася в оренду під городи. Доходи від цієї оренди були просто мізерними, не більше 300 рублів на рік. Але після побудови нової кам’яної церкви хтось порадив Архієрейському управлінню здавати ділянки в оренду під забудову на 12 років. До 1883 року доходи від такої оренди зросли до 3000 рублів. А незабаром духовне відомство і зовсім стало продавати ці ділянки у вічне користування. До початку XX століття топонім Архієрейська левада по суті зжив себе.
Коментарі