Напади, стереотипи й тисячі однодумців: як живеться гею в Харкові

ЛГБТ-співтовариство в Харкові налічує близько 100 тисяч учасників, але відкрито про орієнтацію готові говорити не багато. Newsroom поспілкувався з хлопцем, який розповів, як усвідомив, що є геєм, чому його побили біля клубу та де в Харкові зустрічаються представники “нетрадиційної орієнтації”.

В уявленні багатьох людей, що підпали під вплив тієї чи тієї пропаганди, гей повинен виглядати як якийсь нафарбований чоловік в одязі зі стразами та страусовим пір’ям. Однак реальність куди більш прозаїчна. Зустрівши Андрія на вулиці або на підприємстві, де він працює, ви навряд чи зможете здогадатися про його уподобання.

– Коли ти зрозумів, що твої інтереси, скажімо так, відрізняються від “загальноприйнятих”?

– Ще в дитинстві. Ти усвідомлюєш, що тобі не дуже цікаві дівчатка. Я чув, що деякі усвідомлюють це і в дев’ять років. Але спочатку мова не про орієнтацію. Просто тобі не цікаві якісь захоплення. Я, наприклад, абсолютно байдужий до футболу. І в дитинстві більше подобалися якісь спокійні заняття.

Ось зараз кажуть – пропаганда. У той час про це навіть не розмовляли. Чи не був поширений інтернет, прочитати про ЛГБТ я теж ніде не міг. А люди з “нетрадиційною” орієнтацією звідкись же бралися? Різниця лише в тому, що тоді ще більше приховували, ніж зараз.

1400x0.jpg
Кадр з фільму “Стерта особистість” про проблеми ЛГБТ-підлітків

– Добре, ти зрозумів, що тобі не цікаві якісь галасливі розваги. Але, я так розумію, усвідомлення орієнтації прийшло пізніше, в підлітковому віці?

– Це вже стало зрозуміліше. Спочатку були підозри, а потім розумієш, що до чого. Що мені не подобається з дівчатками гуляти, не подобаються їх фігури. Перші відносини, як і у гетеросексуалів, у мене були в 15 років. Першим хлопцем, до речі, став мій одногрупник.

– Як до цього поставилися рідні?

– Мама дізналася тоді ж, в 15 років. Нормально відреагувала, сестра сказала, мовляв, це твоє життя. Мама тоді сказала: “У мене онуків вже вистачає, так що роби, що хочеш. Прізвище все одно вже продовжили”.

Молодша племінниця, коли дізналася, навіть зраділа. Тому що ще одна “подружка” з’явилася, з якої можна всім поділитися та порадитися (сміється).

oon.jpg
Фото: ООН Україна

– Тобто стереотип про те, що геї добре розбираються в моді – має право на життя?

– Тут як кому дано. Я не модник, хоча і більш перебірливий у речах. Звичайний хлопець прийшов, якщо йому потрібні джинси – перші побачив і взяв. А я піду та буду ходити по ринку до тих пір, поки не знайду джинси, які на мені будуть виглядати.

– З якими ще стереотипами ти стикався?

– Найчастіше чув, що геями стають. Ні, в більшості випадків ними народжуються. Хтось вірить, що пропаганда може вплинути. Ну неможливо змусити чоловіка спати з чоловіком, якщо у нього немає позиву до цього.

Те ж саме і щодо розмов про “діти на це дивляться”. Не буває так, щоб дитина побачила та вирішила – буду робити так само. У більш дорослому віці вона буде формуватися й зрозуміє, чого хоче. Більшості моїх знайомих пофіг, якої ти орієнтації. Важливо, яка ти людина. А з ким спиш – це твоя справа.

ja37ky_5d7e3ca4dec4c4_90956658-tmb-720x411xfill.png
Фото: lenta.ua

– При цьому представники “правих” рухів у нашій країні нерідко бачать у вас якусь загрозу сімейним цінностям. Тобто прийшов якийсь дядько, помахав райдужним прапором і все “стали геями”.

– Це дурниця. Ті, хто кричить про сімейні цінності, часто не помічають власних проблем. Більш того, статистика стверджує: хто голосніше за всіх кричить “це погано”, нерідко самі латентні. Людина каже, що це “ненормально”, але сама замислювались про це.

– Ти стикався з таким?

– У мене є знайомий, не буду називати його ім’я, з партії ВО “Свобода”. А вона, як ми знаємо, розповідає, що ЛГБТ – це погано. У нашій компанії ця людина більше за всіх кричала про “ненормальність” геїв.

Але потім ми під міцним “градусом” розговорилися та виявилося, що він часто замислювався про секс з хлопцем. Йому хочеться спробувати, але Міша (ім’я змінено з етичних міркувань. – Ред.) боїться зізнатися, що його цікавлять чоловіки. Тому що для нього важливо “що скажуть люди”.

70340559_2457713677653359_481816122824327168_n.jpg
Противники прайду в Харкові, 2019 рік. Фото: Newsroom

– У громадських, на мій погляд, сформувалося не завжди толерантне ставлення до представників ЛГБТ.

– Свого часу, ще в селі, я зіткнувся з гомофобією. Про мою орієнтацію дізналися абсолютно всі. Тоді тільки недавно з’явився ВК і там я спілкувався з хлопцями. А потім соцмережа скасувала функцію “приховати список друзів” і люди побачили, з ким я дружу.

Мені і в спину кричали, що я п *** рас, і намагалися мене бити. Але були і деякі люди, які за мене заступалися, не давали побити.

– Сильно “чіпляло”?

– Я на це не звертав уваги. Знаєш, “собаки гавкають – караван іде”. Кричать щось в спину? Я навушники вставив і пішов далі.

– А в Харкові були конфлікти?

– Були. Один раз навіть побили. Це був 2013 рік, тоді ще працював клуб JAM на вулиці Гамарника (зараз – провулок Подільський. – Ред.). Я вийшов з клубу та хотів в кіоску купити цигарок. До мене пристали троє людей, побили мене, забрали гроші й документи. Мене знайшли дві дівчинки, привели до тями та викликали міліцію.

klub-jam.jpg
Клуб JAM. Фото: kharkov.media

Нападники розуміли, хто я. Потім вже дізнався, що там відловлювали відвідувачів клубу. Буквально через тиждень цих людей знайшли. Одному, наскільки я пам’ятаю, дали рік умовно, іншому – два теж умовно.

Тому я підтримую недавній закон про покарання за гомофобію (мова йде про законопроєкт №5488, що підсилює відповідальність за нетерпимість. – Ред.). Може і хтось із “правих” зайвий раз задумається, що можна отримати штраф або термін. Ми почали рухатися до європейських цінностей і цивілізації.

sad_sh.png
У 2019 році в парку Шевченка напали на одного з учасників “ХарківПрайда”. Скріншот відео

– Поки ми ще на цьому шляху – наскільки поширена ЛГБТ-культура в нашому місті?

– Ну в Харкові, якщо судити по спільнотах, соцмережами та групам знайомств, 100 тисяч людей належать до ЛГБТ. Це не мало. Але про це намагаються не говорити. Багато хто прагне приховувати свою орієнтацію.

Серед моїх знайомих є 16-річні хлопчики, які додалися в друзі в соцмережі, щоб просто про це з кимось поговорити, адже вони бояться. І є люди, яким за 50, і вони ще з радянських часів звикли все тримати в таємниці.

– Але як в цьому випадку ви знаходите один одного? Як відбувається знайомство?

– Зараз знайти пару найпростіше в соцмережах. Є чат-бот в Telegram, де вказуєш вік партнера та він шукає підхожого. Дуже багато сайтів знайомств. Найпопулярніший – Хорнет, де мільйони людей з усього світу. З будь-якої країни – Україна, Польща, Білорусь, РФ. Є і невеликі групи в Facebook. За місцем проживання. У них 200-300 осіб і потрапити туди не так просто. Якщо у тебе сторінка, схожа на гомофобну, тебе не додадуть і заблокують.

f58ac-clip-51kb.png
Скріншот з сайту Hornet

– Окей, відбулося знайомство в мережі. Що далі?

– У Харкові є багато місць, де можна провести час. У нас є кафе, є нічні клуби, куди ходять багато представників ЛГБТ. Є спеціалізований нічний клуб, куди у вихідні з’їжджається вся “тема”. На Журавлівці є місця, куди ми їздимо відпочивати, на Новій Баварії є “наш” пляж. Але ці зони відпочинку знає дуже вузьке коло людей.

– Чи не стикалися з негативом або з нападами, як було біля “Джема”?

– Розумієш, у таке місце їм немає сенсу їхати. Тому що, по-перше, відразу викличуть поліцію. По-друге, “почухати кулаки” простіше на вулиці та при чисельній перевазі.

Серед ЛГБТ є чимало тих, хто займається єдиноборствами, або просто міцні хлопці. І в бійці, скажімо, 5 на 5, є шанс дати відсіч. Тому, якщо геїв і ловлять, то по одному, а не там, де їх багато. До того ж в Харкові за тебе можуть заступитися перехожі.

picturepicture_159879350438199625311570_13688.jpg
Протистояння між поліцією та противниками прайда в Одесі. Фото: Думська

– Твоє ставлення до “ХарківПрайду”?

– В принципі, я за. В Амстердамі, в США проходять такі ж прайди. Ну пройшлися якісь люди, помахали прапорцями. Вони закликають стати геями? Або, може, вживати наркотики? Ні.

За такою логікою можна заборонити святкування 8 березня. Або заборонити політичні ходи. Якщо не можна йти з райдужним прапором, чому можна з іншим? Прайд – це один день в році, коли люди можуть пройтися по місту та завести нові знайомства.

– Але ти в прайді ще не брав участі?

– Жодного разу поки. Коли проходять такі заходи, я або працюю, або зайнятий вдома. Хоча бажання є.

Навчався у Донецькому національному університеті імені Стуса. У журналістиці працює з 2013 року. Спеціалізується на політичних, кримінальних та спортивних темах.
Показати всі пости

Коментарі