Зараз харківський ринок “Барабашово” займає площу понад 75 гектарів і вважається найбільшим у Східній Європі. Однак так було не завжди. Про те, як ринок розвивався в буремні 90-ті та кого боялися перші підприємці, ми поговорили з харків’янином Дмитром, який займається бізнесом у будівельній сфері.
“Барабашово” почав працювати в середині 90-х. Повернімося в минуле та згадаємо, як це було?
Давним-давно це було (сміється) … Розквіт ринку почався з того, що сюди почали завозити товар гуртовики. Тоді ж сюди хлинули азійці – корейці, китайці, в’єтнамці. Вони відкрили для себе ринок України.
Це приблизно 1998-2000 роки. З цього часу починається розвиток ринку “Барабашово” в тому обсязі, який ми знали до недавніх пір. Коли тут сотні автомобілів, коли мільйон людей приїжджали.
Я можу розповісти про те, як тоді працювали гуртовики, роздробом ми тоді не займалися. Понеділок був гуртовим днем. Точніше, вночі. Вдень був вихідний, а життя починало тут кипіти з 19:00.
Це так званий “нічний ринок”? Розкажіть про нього докладніше.
У понеділок вдень сюди з’їжджалися гуртовики. Адже раніше як було? Гора йшла до Магомета (сміється). Не було доставки, розвезення товару. Люди приїжджали на своєму транспорті або наймали машину в складку з іншими підприємцями. Пізніше з’явилися приватні перевізники спеціально для роботи з “Барабашово”.
Офіційно “нічний ринок” працював з 19:00 понеділка і до ранку. Фактично – всі приїжджали раніше та “забивали” місця. Але контейнери раніше 19.00 відкрити не могли, була заборона адміністрації ринку. А потім починало кипіти життя й торгівля йшла по максим. Люди навіть ночували тут.
Тоді стоянка “Щебінка”, повз яку ви йшли, була забита російськими машинами. Не знаю, як це вирішувалося з митницею. Думаю, і офіційно і неофіційно.
Стоянка “Щебінка” та “їжаки”, встановлені під час конфлікту біля дороги. Фото: Newsroom
Основний акцент був на торгівлю з Росією?
Тоді, задовго до війни, на українських клієнтів не так звертали увагу, як на клієнтів з РФ. Тому що коли свої приїжджали, всі один одного знають.
Адже тоді “перші руки” (безпосередні постачальники. – Ред.) можна було по пальцях перерахувати. Це зараз можна поїхати в Китай, привезти контейнер товару й тут його продавати. А тоді їх були одиниці в будь-якій сфері – одяг, тканини, фурнітура, будівництво. Більшості було страшно поїхати в Китай без знань і знайомств.
Але не можна сказати, що торгували тільки з росіянами. Звичайно, дуже багато приїжджало українців з усіх кінців країни. Хоча б тому що логістика простіше. А на росіянах наші могли заробити. Для них робили вищі ціни, ментальність наша спрацьовувала …
Вони вже приїхали, все одно куплять?
Абсолютно правильно. Як чули їх говір і відразу – “підходь, все тобі зробимо в кращому вигляді”. Людина купувала і їхала, так і не дізнавшись, що можна було придбати дешевше. Ну так на них заробляли.
Черга з фур на українсько-російському кордоні, 2020 рік. Фото: www.objectiv.tv
І багато тоді заробляли?
Мільйон доларів за рік. У 90-е грамотна людина легко могла заробити. Ну як легко … це я умовно кажу. Потрібно було працювати цілодобово. Під час гуртових днів люди, які працювали на ринку, бувало, і під лотками спали. Тому що так робота змушувала.
Щоб ви розуміли – в ті часи після нічного ринку у підприємця могло бути кілька мішків грошей. Живих грошей. Під час торгівлі людям просто ніколи було їх фасувати. Складали в мішки, в ящики з-під товару. Можете уявити собі обсяги торгівлі.
Невже все було так добре?
Ні, звичайно, були і проблеми. Ніхто нікому не довіряв. Тут колосально процвітало злодійство. Всі шифрувалися. Гроші передавали не на виду, а в машині або в “будці” (кіоску. – Ред.).
Це через податкову? Або могли обікрасти, поки ти продаєш?
Стоять вантажні фури на 10-20 тонн. У них буде товар. У водія пачки грошей – його найняли у себе в місті кілька підприємців, щоб він купив і все привіз. Дзвонить, припустимо, бізнесмен Петя і говорить “тобі привезуть 200 одиниць товару, візьми з моєї пачки та розрахуйся”.
Фото: Вікіпедія
Злодюжки “труться” біля цих машин і чекають, коли водій втомиться. Могли залізти в сумку з грошима. Могли скористатися моментом, коли водій у кабіні, і забрати товар. А оскільки ринок – це мурашник, то біля твоєї машини завжди багато людей і ти за кожним не встежиш.
Плюс дуже багато ромів. Процвітало злодійство, фішки на зразок “давай, я поворожу тобі”. А потім люди поверталися додому без кількох тисяч доларів. Їх тоді “ганяли”, але не дуже сильно.
Крім того, “Беркут” тут любив по стоянках походити. Побачили, що ти привіз товар, і стоять, спостерігають. Вони не могли просто підійти до водія і сказати, мовляв, ми твою машину обшукаємо. Чекали, поки прийде продавець, і в момент передачі грошей: “Добрий день! Це у вас долари? Незаконні валютні операції, будьте люб’язні пройти у відділення”.
Є багато легенд про кримінал на “Барабашово”. Чого варті тільки знамениті “бігунці”. Наскільки це було поширено?
Вони процвітали. В адміністрації ринку навіть створили спеціальні служби, які ганяли “бігунків”. Тому що були масові скарги. Тоді ситуація була інша. У 2008 році моя знайома почала зустрічатися з хлопцем, який виявився “бігунком”. Я у нього питав:
“Шляхом чого ви заробляєте? Я розумію, що мовою. Але грамотна, адекватна людина зі свіжим розумом не купить у тебе товар”.
Він тоді відповів, що для нього втрата одного клієнта не критична.
“Я привожу людей на точку стільки, що продавцеві невигідно мене послати. Якщо навіть один від мене пішов, то я піду за ним по кіосках і йому не продадуть. Я буду кожному реалізатору говорити: “Не продавай”. І вони не продадуть, тому що я привожу десятки людей”.
“
“Бігунці”нерідко зустрічали “клієнтів” прямо біля виходу з метро. Фото: Outdoor Online
І він не брехав. Тому що це зараз одяг можна купити скрізь – хоч на ринку, хоч за його межами. А тоді була певна зона, де торгували речами, і все на ній “бігунці” знали, підприємцям було вигідно з ним працювати.
У розмову втручається ще один працівник компанії Дмитра.
“Бігунці” настільки добре заробляли, що відпрацювавши з середи по п’ятницю, могли дозволити собі поїздку на море. Поїхав, відпочив і з понеділка знову “бігає”.
Для довідки: “Бігунці” – люди, які пропонують недосвідченим покупцям “допомогу” в покупці. Завдяки нав’язливості та доброму знанню психології вони проводжали покупця до “правильного” підприємця, де продавали неякісний товар або з суттєвою націнкою.
Фото: Максим Анфілов
Трохи повертаючись назад – коли закінчилися “нічні ринки”? Я розумію, що це не сталося в один момент, але ж є якась приблизна точка?
Вони закінчилися з початком війни. Десь кінець 2013 року, початок 2014 го.
Мені здавалося, вони повинні були припинитися в епоху інтернету …
Вони починали відмирати десь приблизно з 2010 року. Тоді адміністрація ринку “Барабашово” помітила падіння продажів. Дуже багато хороших підприємців стали йти, відкривати свої торговельні точки в спальних районах. З’явилося багато вільних площ.
Тоді ввели два гуртових дні: до понеділка додали четвер. Хоча це було більше для тих, хто тканинами торгує, одягом. І це вже був не зовсім повноцінний нічний ринок, вони закривалися до 22:00.
Карта ринку. Фото: Барабашово онлайн
Що ще змінилося в цифрову епоху?
Раніше як було – клієнти просили відправляти накладну разом з товаром. Не було можливості її сфотографувати й відправити в Viber, як зараз. Якщо я її не поклав в товар, виникала ціла проблема. Пошта йде пару тижнів, а людині вже треба торгувати. Ти вибачаєшся і починаєш телефоном диктувати. Але ж є накладні по 300 номенклатурних позицій. Це дуже багато часу займало, зараз такого немає.
І все одно потрібна автоматизація. Клієнт хоче максимально швидко отримає товар. Поки ти будеш якісь дані вносити руками, людина від тебе піде до того, у кого процес автоматизований.
До того ж стало легше працювати тим, хто хоче розвиватися. Багато вихідців з ринку 90-х ще недавно вважали, що немає потреби переконувати клієнта. Був такий підхід: “Не подобається? Іди геть. Я нічого тобі доводити не буду, зараз замість тебе ще п’ятеро прийдуть”. Зате зараз я приходжу на “Нову пошту” і приємно спостерігати – людина, яка рік тому стояла у себе на контейнері і всіх посилала, тепер у ввічливій формі щось розповідає клієнту телефоном. Але є і багато тих, хто не хоче змінюватися.
“Нова пошта” на “Барабашово”. Фото: Google Maps
Ще мені здається, тепер не дуже актуально “сарафанне радіо”, завдяки якому раніше знаходили продавців на “Барабашово”?
Воно змінилося на відгуки в мережі. Поки в нашій країні формат відгуків не дуже розвинений, але це справа часу. І ті, хто вчасно зрозумів тенденцію, вони роблять інтернет-магазини та дорожать там кожним відкликанням.
Є, звичайно, винятки. Я думаю, ви бачили магазини, де десятки негативних відгуків. Але клієнти все одно туди звертаються. Дешевизна. Ось буквально тільки що до мого менеджера звернувся чоловік і каже: “дай мені найдешевше, не має значення якість”. Ми не привеземо ширвжиток, а у когось немає таких обмежень.
А як ситуація з підробками? З фірмовими речами від відомих брендів ситуація зрозуміла, а в будівельній сфері?
Зараз люди стали робити хитріше, ніж раніше. Вони на китайські товари пишуть Польща, Італія, Німеччина. Хоча в самому Китаї зараз з цим стало набагато суворіше. Я не знаю, які гроші треба запропонувати, щоб на їх товар написати “Made in Italy”.
Країною виробництва вказана Німеччина, але є помітка Made in PRC — “Зроблено в Китайській народній республіці”.
Раніше вони постійно так робили. Але на сьогодні у них ввели жорстку відповідальність, аж до страти, наскільки я знаю. Зараз вони пишуть “Made for Europe”, “Made for Germany” – так не заборонено.
Або просто малюють смужки, що нагадують прапор потрібної країни (показує коробку з імітацією німецького прапора). Просто передають колірну схему і все. І на китайському товар напишуть, що “контроль якості здійснюється фахівцями з Німеччини”.
Як на вас вплинув коронавірус і пов’язані з ним локдауни?
Дивіться, я можу зараз говорити тільки за гуртовиків. Ми просіли, оскільки в регіонах роздрібні магазини не працювали. Особливо це стосується першого локдауну навесні 2020 року. Але у нас виросли інтернет-продажі. Вони не нівелювали втрати, але дозволили нікого не відправляти у відпустку або на вихідні за свій кошт.
Дезінфекція на “Барабашово”, 2020 рік. Фото: пресслужба держради
Останній локдаун не наніс такого удару. У регіонах гуртовики працювали менше, але все ж купували. Десь товари продавали, не знаю, з-під поли. У порівнянні з минулим роком, було не так страшно. Знову-таки, якщо говорити про гуртовиків, то у нас є певний “жирок”.
Ну і наостанок не можу не поставити болюче питання. Дуже різні думки звучать. Дорога через “Барабашово”: за чи проти?
Особисто для мене, як для жителя Салтівки, вона в плюс. Це просто катастрофа, коли вранці потрібно виїхати в центр. Мені до ринку “Барабашово” їхати приблизно три тролейбусних зупинки. 40 хвилин я їду чотири кілометри. Ти не можеш об’їхати ці пробки – в них збирається вся Салтівка.
У центр можна доїхати або по вулиці Якіра (зараз – Тюрінська), або по вулиці Академіка Павлова. А на Павлова – все. Ти можеш між перехрестями стояти 20 хвилин. Тому дорога потрібна тим, хто живе на Салтівці.
Фото: Newsroom
Коментарі