У компанії вважають, що звинувачення місцевої прокуратури №2 в незаконній забудові компанією історичного ареалу Харкова безпідставні. Тому вимагають від Київського районного суду відмовити позивачу в його вимогах про заборону будівництва по вулиці Куликівська, 32 і поверненні землі місту.
Про це йдеться у відгуку на позов місцевої прокуратури №2, який підготували юристи компанії Turkish Development Ukraine.
Нагадаємо, що в позовній заяві прокуратури, яка представляє інтереси держави в особі Департаменту культури та туризму ХОДА, сказано, що попередні власники нібито незаконно отримали земельну ділянку по вул. Куликовській, 32 (цю ділянку пізніше викупила компанія Turkish Development Ukraine для будівництва житлового будинку).
У позовній заяві прокурор наголошує, що проєкт її землеустрою не розроблений Департаментом культури та туризму ХОДА. І взагалі ця земля не може перебувати у приватній власності, тому що розташована в межах пам’ятки археології та належить державі.
На думку прокурора, попередній власник неправомірно змінив цільове призначення землі, а наступні власники “знали або могли знати, що набувають право на земельну ділянку з порушенням вимог законодавства”.
Як насправді
Юристи компанії підкреслюють, що думка прокурора безпідставна, оскільки в цій справі немає жодного документа, який би підтверджував, що ця земельна ділянка знаходиться в історичному ареалі Харкова або в межах пам’ятки археології місцевого значення.
На їхню думку, законодавством чітко визначена процедура встановлення меж та режиму використання територій історико-культурного призначення, згідно з якою місце розташування, площа, межі та режим використання таких земель встановлюються проєктом землеустрою, розробленим, погодженим і затвердженим в порядку, встановленому чинним законодавством.
“Водночас, кордони та площа територій, на які посилається прокурор, як на землі історико-культурного призначення, на яких знаходиться пам’ятка археології та спірна земельна ділянка, проєктами землеустрою в порядку, визначеному законом, не встановлені”, – підкреслюють в компанії.
За словами юристів, складається враження, що прокурор не розуміє сутність таких понять як – землі історико-культурного призначення, територія пам’ятки археології, археологічна територія, що охороняється та зони охорони пам’ятки.
Прокурор у позові зазначає, що спірна земельна ділянка: то є частиною пам’ятки археології, то знаходиться на археологічній території, а при цьому сам позивач зазначає, що земля розташована в охоронній зоні пам’ятки (з лютого 2020 року).
“На нашу думку, ні позивач, ні прокурор, звертаючись до суду та звинувачуючи відповідачів у порушенні та інтересів держави, і територіальної громади, і чинного законодавства України не пояснюють у чому виражені порушення, які можуть стати підставою для оскарження рішення всіх відповідачів по цій справі”, – підкреслюють в компанії.
Коментарі