Нещодавно харків’янин Артем Бесєдін став одним з мимовільних героїв виступу нашої команди на Євро-2020. Ні, він не забив вирішальний гол в одному з матчів. Але саме в нього “влетів” швед Даніелльсон, який заробив червону картку. І саме Бесєдіну, який отримав важку травму, присвятили перемогу наші гравці. А поки харків’янин одужує, Newsroom вирішив згадати, хто ще з наших земляків досягає успіху на футбольних полях.
Андрій Лунін
Воротар мадридського “Реала”, 22 роки. Оцінювальна вартість: три мільйони євро.
В академії “жовто-синіх” Лунін провів п’ять років. Однак навесні 2015 року кризу дібрався і до молодіжних команд “Металіста”, тому відомому ексворотареві В’ячеславу Кернозенку вдалося переманити юного гравця в “Дніпро”. Через рік уродженець Краснограда дебютував у Прем’єр-лізі, увійшовши до п’ятірки наймолодших голкіперів в історії чемпіонатів України.
Найбільш багатонадійний талант УПЛ
У першому ж сезоні Лунін зумів вразити всіх, хто стежить за українським футболом. У 17 років він відбиває пенальті від Марлоса, допомагає дніпрянам вийти в півфінал Кубка України та потрапляє в збірні туру за версією різних спортивних видань. Але і тут гравця немов переслідував злий рок. Ігор Коломойський, як і раніше Сергій Курченко, перестав фінансувати свій клуб. У результаті воротар йде в луганську “Зорю”.
Андрій Лунін під час гри за “Дніпро”. Фото: FootBoom
У складі бронзового призера Прем’єр-ліги Лунін відіграв всього один сезон (36 матчів, в тому числі 10 “сухих”). А влітку 2018 року гримнула новина, яку багато спочатку прийняли за журналістську “качку”: молодого воротаря підписав мадридський “Реал”. Луганський клуб отримав 8,5 мільйонів євро, а голкіпер – шанс тренуватися з кращими гравцями світу.
Чемпіон світу без шансів на основу
Ворота “галактікос” на той момент захищав триразовий переможець Ліги Чемпіонів Кейлор Навас. Влітку з “Челсі” перейшов воротар збірної Бельгії Тібо Куртуа. У цих умовах у Луніна не було шансів і клуб відправив його в оренду в “Леганес”. Але там українець не став основним. Нова оренда та знову провал – за пів року в “Вальядоліді” наш голкіпер всього двічі вийшов на поле.
Третьою спробою підкорити Іспанію став “Реал Ов’єдо” з Сегунди (другого дивізіону). І тут нарешті Лунін нагадав себе колишнього – тренери довіряли йому, а воротар віддячив їм шістьма матчами “на нуль” з 20, при тому що клуб аж ніяк не відзначався успіхами та ледве врятувався від вильоту.
“Ов‘едо”. Фото: zbirna.com
А що ж збірна? У головній команді України голкіпер дебютував ще в березні 2018 року і з того часу провів за неї шість матчів. Але головний успіх чекав Луніна в акурат між орендами в “Леганесі” та “Вальядоліді”. Влітку 2019 року українська молодіжка завоювала золоті медалі чемпіонату світу U-20. Лунін не просто став одним із творців цього успіху, а був визнаний кращим воротарем турніру.
Здавалося, що молодий голкіпер візьме участь і в Євро-2020. Але все вирішила безглузда помилка в матчі з Польщею, а також впевнена гра інших воротарів. Андрій Шевченко вирішив довіритися Бущану, Трубіну і П’ятову.
Фото: Євроспорт
Перспективи
22 роки – не найкращий час, щоб сидіти на лавці запасних, навіть в одному з кращих клубів світу. Луніну, безумовно, потрібна регулярна ігрова практика. Чи отримає він її в оренду або за межами “Реала” – інше питання. Однак без ігрового тонусу результативні помилки будуть траплятися все частіше, попри статус найбільш багатообіцяльного воротаря України.
Валерій Бондар
Захисник донецького “Шахтаря”, 22 роки. Оцінювальна вартість: три мільйони євро.
Фото: xsport.ua
Народився в Харкові 27 лютого 1999 року. Почав займатися футболом в дитячо-юнацькій школі місцевого “Арсеналу”, але вже у вісім років потрапив в академію донецького клубу. Був лідером молодіжної команди “гірників”, успішно виступав у юнацьких збірних України. Як і Андрій Лунін, у 2019 році став чемпіоном світу серед гравців до 20 років. Центральний захисник був капітаном цієї команди та брав участь у всіх семи матчах – від першого матчу з США до вольової перемоги в фіналі над південнокорейцями.
Надії та важка травма
Після успішного виступу на чемпіонаті світу Бондаря назвали одним з найбільш багатообіцяльних гравців донецького “Шахтаря”. Тим більше, що в клубі традиційно довіряють центрбекам з українським паспортом. У сезоні 2019/2020 він зіграв 12 матчів в основі гранда та забив перший гол у Прем’єр-лізі.
Фото: isport.ua
Торік Бондар не просто став одним з гравців ротації, але і шість разів виходив на поле в Лізі Чемпіонів, в тому числі – в переможних матчах з “Інтером”. Тоді ж харків’янин дебютував у збірній України, вийшовши на 27 хвилин у товариському матчі проти Польщі. Однак успішний розвиток кар’єри перервала важка травма, через яку футболіст залишився поза грою до кінця літа.
Перспективи
Як на свій вік Бондар досить впевнено виглядав не тільки в матчах українського чемпіонату, але і в ЛЧ, де протистояв топовим командам Європи. Хоча поки йому й не вистачає досвіду. Проте, після відновлення та реабілітації центральний захисник може поборотися як за місце в основі “Шахтаря”, так і увійти в ростер національної збірної.
Фото: Instagram Валерія Бондаря
Артем Бесєдін
Нападник київського “Динамо”, 25 років. Оцінювальна вартість: два мільйони євро.
Фото: Футбол 1
Народився в Харкові 31 березня 1996 року. У шестирічному віці батько віддав Артема до футбольної секції, де з ним працював тренер Юрій Прідибайло. Кумиром юного гравця був Андрій Шевченко. За словами самого Бесєдіна, футболка з прізвищем нинішнього тренера збірної України стала для нього мрією, що збулася.
Ще в юному віці нападник змінив кілька команд: в Харкові він виступав за ДЮСШ №13, “Арсенал” (нині не існує), державне вище училище фізкультури №1 і “Металіст”. Поки він був у спортивному інтернаті, встиг отримати запрошення від донецького “Шахтаря”, але не наважився на перехід.
Бесєдін у “Металісті”. Фото: Футбол 24
З Харкова до Києва і назад
А ось столичному “Динамо”, де тоді догравав його кумир, Артем Бесєдін не відмовив. У своєму першому сезоні форвард виступав за U-19 і “дубль” команди. Але дебютувати на дорослому рівні довелося не в Києві, а в Харкові. Тоді клуб Курченко вже був на межі загибелі: легіонери пішли, а місцеві футболісти відмовлялися грати через проблеми з виплатами.
У березні 2015 року столичний клуб відправив Бесєдіна і ще двох молодих талантів в оренду. За “Металіст” харків’янин провів 21 матч, але відзначився лише одним точним ударом. Після повернення до Києва нападник не відразу, але зумів завоювати місце в основі. Тоді ж наш земляк дебютував у збірній України: 15 листопад 2016 роки він зіграв у товариському матчі з сербами, ставши 250-м гравцем в історії націонал.
У збірній України. Фото: Спорт-Експрес
Провал і відродження з попелу
До 2019 року Бесєдін став основним форвардом київського клубу, хоча і нещадно критикованим за низьку результативність. Грім вдарив у грудні: УЄФА тимчасово відсторонив гравця від футболу. Нападаючий провалив допінг-тест після матчу Ліги Чемпіонів з шведським “Мальме”. Підсумковий вердикт був суворий: уродженець Харкова отримав річну дискваліфікацію. Пізніше в “Динамо” пояснили, що це трапилося через помилку лікаря, який дав гравцеві не ту таблетку.
Таким чином, Артем Бесєдін повинен був пропустити Євро-2020. Однак через пандемію коронавірусу чемпіонат перенесли. І форвард не просто встиг відбути дискваліфікацію. З лютого він зіграв в 18 матчах, забивши шість голів. В умовах травми Жуніора Мораеса і невиклику кращого бомбардира Прем’єр-ліги Владислава Кулача, Бесєдін став одним з трьох нападників у складі головної команди країни. А далі були три виходи на заміни, нога Даніелльсона, важка травма і вихід Довбіка, який і приніс Україні перемогу над Швецією.
Травма на Євро-2020. Фото: FootBoom
Перспективи
Поки спортсмену необхідно відновитися після надриву хрестоподібної зв’язки. Бесєдіну доведеться провести в лазареті близько шести місяців. Якщо ж реабілітація пройде вдало, то все в руках форварда: йому всього 25 років, контракт з “Динамо” діє до кінця 2024 року, та й у збірній є всі шанси стати одним з основних гравців.
Олександр Гладкий
Нападник луганської “Зорі”, 33 роки. Оцінювальна вартість: 500 тисяч євро.
Фото: Футбол 1
Народився в Лозовій 24 серпня 1987 року. Займався у місцевій ДЮСШ та харківському інституті фізкультури, потім потрапив до молодіжного складу “Металіста”. Вперше форвард звернув на себе увагу під час виступів в ФК “Харків”. Там він став найкращим бомбардиром Прем’єр-ліги та заслужив перехід у “Шахтар”. У складі донецького клубу Гладкий чимало забивав, але все ж програв конкуренцію бразильцеві Луїсу Адріано.
У Харкові “Шахтар” здолав “Рому” у 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів
Потім в кар’єрі нападника були “Дніпро”, “Карпати” та повернення в “Шахтар”. У 2014 році майбутнє донецького гранда було туманним, тому замість звичних дорогих трансферів клуб Ахметова задовольнявся купівлею двох ексгравців “Металіста” та підписанням вільних агентів. Гладкий вдало відіграв перший сезон, але в другому забив менше, ніж Едуардо і Тейшейра. З ним вирішили не продовжувати контракт. Тоді ж гравець в останній раз виступив у збірній України.
Гладкий у матчі Україна – Італія. Фото: УНІАН
Поневіряння: з українських грандів в Першу лігу Туреччини
Несподівано зацікавленість в послугах досвідченого форварда з українським паспортом висловило київське “Динамо”. Вболівальники київського клубу сприйняли підписання ексгравця “Шахтаря” в штики, а сам Гладкий, здавалося, остаточно втратив бомбардирські чуття: жодного гола у 11 матчах.
Перехід в “Карпати” – і знову не надто вдалі виступи. Одеський “Чорноморець” – два голи в першому ж матчі і знову гольова “засуха”. Футбольні експерти передрікали Гладкому швидке завершення кар’єри, однак нападник продовжив шукати себе. У 2018 році уродженець Лозової відправився до Туреччини. Там на його рахунку не надто успішний сезон у “Різеспор” (три голи у 12 матчах) і короткостроковий ренесанс в “Адане” (8 точних ударів, 25 поєдинків).
Гладкий в “Адані”. Фото: Футбол 24
Знайшов свій клуб?
Коли влітку 2020 року про підписання Гладкого оголосила луганська “Зоря”, мало хто вірив в успіх цього трансферу. Однак нападник не просто заграв, а з дев’ятьма голами став найкращим бомбардиром команди. Причому “стріляв” переважно дублями: двічі від нього дісталося ПФК “Львів” і один раз – “Десні”.
Уродженець Лозової в луганській “Зорі”. Фото: FootBoom
Перспективи
Контракт Олександра Гладкого діє до літа 2022 року. Він може як гідно завершити кар’єру на вищому рівні, так і “спуститися” трохи нижче: наприклад, щоб допомогти “Металісту”, де вже грає досвідчений форвард Руслан Фомін.
Олександр Скляр
Центральний півзахисник полтавської “Ворскли”, 30 років. Оцінювальна вартість: 600 тисяч євро.
Полтавська “Ворскла”. Фото: Футбол 24
Народився в Харкові 26 лютого 1991 року. Тут же почав займатися “спортом №1”: спершу в ДЮСШ №13, а потім в університеті фізкультури. У 2008 році Скляр потрапив у дубль футбольного клубу “Харків”, а вже в наступному році дебютував в основі команди. Втім, незабаром клуб вилетів в Першу лігу, а потім і зовсім припинив своє існування.
Далі в кар’єрі півзахисника були кропивницька “Зірка”, а з 2012 року він беззмінно виступає за полтавську “Ворсклу”. За цей час харків’янин домігся гросмейстерського показника в 199 матчів і разом зі своїм клубом тричі виступав в єврокубках.
Фото: FootBoom
В останньому сезоні “Ворскла” зуміла забезпечити собі участь в недавно створеній Лізі Конференцій, а Скляр відзначився двома голами та чотирма результативними передачами. Втім, його головне завдання – аж ніяк не атака. Пріоритет півзахисника – за всяку ціну відібрати у суперника м’яч і передати його партнерам. І не можна сказати, що він не справляється зі своїм завданням. Торік Скляр отримав 10 жовтих карток і був визнаний найбільш грубим гравцем Прем’єр-ліги.
Перспективи
Контракт досвідченого хавбека закінчується в наступному році, однак цілком можливо, що угода буде продовжена. Харків’янин є одним зі старожилів “Ворскли” і не знижує вимог до себе, залишаючись дуже важливим гравцем стартового складу.
Фото: Футбол 24
Безумовно, цей список можна доповнити багатьма цікавими гравцями. Наприклад, уродженцем Луцька, але вихованцем харківського футболу Євгеном Будником, який виступав в Австрії, Греції та навіть екзотичній Індонезії, а нещодавно повернувся в Україну. Або можна згадати вихованців того, колишнього, “Металіста”: Олександра Азацького, який зараз підкорює грузинські поля, або Артема Путівцева, що грає в Польщі. Єдиним футболістом, якого ми свідомо не включили в список, став Денис Кулаков, який виступає за російський ФК “Урал”.
Коментарі