Сучасна вулиця Квітки-Основ’яненка розташована в самому серці нашого міста — цитаделі його фортеці. Це друга вулиця Старого міста. Вона отримала ім’я Горяїновського провулка в 1804 році, але перше її найменування – Суддівська. Тут розташовувався двір полкового судді Харківського козачого полку Семена Опанасовича, чиї діти вже іменувалися як Квітки. Також відомо, що тут був двір сотника другої полкової сотні Якова Федоровича Денисовича.
Міфи та історія харківських підземель
Майбутній провулок Горяїновський був одним з найпривабливіших місць для проживання, адже він також, як і Університетська вулиця, проходив всередині фортеці. Тут розташовувалися будинки священників Успенського собору та Покровської церкви, а на початку 1770-х він став одним з центрів торгівлі. Після будівництва гостинного двору, статус провулка зріс. У зв’язку з цим цікава і назва провулка. У 1802 році одне з дворових місць, що були за вдовою підпоручика Дариною Анадольською, купив Дмитро Якович Горяїнов, що походив з харківських міщан та був зарахований в 1801 році в купці 3-ї гільдії. Тут він побудував лавки та вів активну торгівлю. Проте вже до 1819 року Горяїнов знову повернувся в міщанське звання, а лавки продав. Попри зміни в житті самих Горяїнових, їх ім’я залишилося в назві провулка.
До 1822-го провулок забудували торговими рядами. У північній його частині половину вулиці займав гостинний двір та дворові місця харківських купців, більшість з яких були наскрізними та виходили на Миколаївську площу. Забудова була дуже щільною, оскільки від цього залежали торгові вигоди. У південній частині площі були торгові ряди купців Горяїнових, Рудакових, Сергєєвих, Тамбовцевих.
Харківська старовина: як у місті виробляли пармезан
До сьогоднішніх днів дожили торгові ряди Олексія Рудакова, під №10. І в наші дні їх використовують як торгові приміщення. Достовірно невідомо, хто конкретно побудував ці торгові ряди в 1820-ті за проєктом губернського архітектора Степана Григоровича Чернишова. Сьогодні замовником будівництва вважають купчиху Горяїнову. Однак у 1840-ті ці торгові ряди належали Харківському купцеві 3-ї гільдії Олексію Михайловичу Рудакову. Він був молодшим сином Єлизаветградського купця Михайла Павловича Рудакова, який перевів свою торгівлю до Харкова та займався продажем їстівних припасів, проте основу торгівлі складав продаж порцеляни, фаянсу та кришталю. Молодший син Олексій продовжив справу батька та для цих цілей придбав торгові ряди в Горяїновському провулку. При ньому вони ставали тільки красивіше й цікавіше. У 1867 році він влаштував парасольки по всій лінії фасаду та замінив двері, в іншому ж будівля збереглася до наших днів майже в незмінному вигляді. “Реконструкція” радянських часів Г. Кесслер та п. Чечельницького не відновила частину декору фасаду, мабуть, вважаючи їх зайвими.
Однією з прикрас Харкова вважається будинок під № 9, що належить спочатку купцеві 2-ї гільдії Петру Гребенщикову, чиї діти вирішили побудувати будівлю торгового дому з лавками та конторою. Однак в 1890-му були змушені віддати недобудовану будівлю цеховому Костянтину Штейфону, чий син Олександр і закінчив проєкт будівлі в 1897 році.
Не менш цікава і будівля під №11, що належить Харківському купцеві 2-ї гільдії Олексію Васильовичу Тамбовцеву. Це кам’яний двоповерховий будинок, побудований в 1820-ті. Перший поверх тут використовувався як торгове приміщення, а другий був житловим. Дружина Олексія Тамбовцева відома Харкову як зразок благодійності на потреби харківських храмів. Вона жертвувала чималі суми на Успенський собор та Олександрівську дзвіницю, Троїцьку, Мироносицьку та Благовіщенську церкви.
Горяїновський провулок поблизу Успенського собору був улюбленим місцем для жебраків, в 1890-ті зазначалося, що городові занадто поблажливі до них.
Надбудова та дерева на даху: стало відомо, як хотіли реконструювати будівлю (Фото)
У південній же частині по непарній стороні Горяїновського провулка в 1914-1917 роки був побудований найбільший в Харкові прибутковий будинок страхового товариства “Росія”. Для цих цілей товариство викупило дворові місця по Миколаївській площі, Торговій площі та Горяїновскому провулку. Величезна шестиповерхова будівля за проєктом архітектора Іполита Претро вмістила на перших поверхах безліч магазинів, а інші були зайняті шести та восьмикімнатними квартирами.
За радянських часів Горяїновський провулок мав ім’я Драгоманова, Гамарника, Баумана, та навіть іменувався Уфимським. А 14 червня 1978 року його остаточно перейменували на честь основоположника української літератури Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка.
Коментарі