Пара вирушила зимувати в королівство ще до пандемії та вже два роки провела далеко від рідного міста. За цей час їхня донька встигла піти онлайн в українську школу та засумувати за снігом.
Мрія багатьох — проводити холодні місяці в теплих країнах — для сім’ї з Харкова стала реальністю вже вдруге. Фотограф Микита Васильченко з дружиною Юлією Солодовник вперше вирушили зимувати в Таїланд з піврічним малятком, а зараз живуть на березі Сіамської затоки, виховуючи вже дочку — першокласницю. Сім’я розповіла Newsroom про те, у скільки обходиться зимівля, з якими тваринами доводиться ділити житло, та чому відпочинок під пальмою може бути смертельно небезпечним.
“Перший тиждень у нас боліли вилиці”
Вперше харків’яни прилетіли В Тай у вересні 2014-го. Рішення було спонтанним: сім’я гостювала у друзів, які й запропонували відправитися в теплу країну разом. Вже через місяць Компанія приземлилася в Бангкоку.
“Перше враження — дуже жаркий та вологий клімат. Я вийшла в джинсах з аеропорту, і вони відразу обліпили мої ноги – розповідає Юля. — Вразила велика кількість зелені: в магазинах, біля будинків, скрізь стоять горщики з квітами. І, звичайно ж, доброзичливість та привітність тайців”.
Недарма Таїланд називають “Країною посмішок”.
“Перший тиждень у нас з Микитою боліли вилиці, тому що ми постійно посміхалися у відповідь, це було дуже незвично, але з часом перемикаєшся. Тут всі один одному посміхаються, і це прикольно”, — розповідає Юля.
Компанія орендувала будинок на острові Ланта. Молоді батьки, посадивши дитину в рюкзак-переноску, швидко освоїли байк, який є основним засобом пересування на островах. Пішохідних зон тут майже немає, колясками користуються дуже рідко.
“Всі їздять на байку. Через спеку пішки не ходять навіть в магазин, який знаходиться у двох хвилинах ходи”, — розповідає Юля.
Кондиціонери в Таї скрізь і працюють практично цілодобово. А ось пральні машини в тайських будинках бувають рідко — тут популярні громадські пральні. Кожен привозить свою білизну, закидає монетки, засинає порошок і сам розвішує. Одне прання коштує близько 25 гривень на наші гроші, а з доплатою можна забрати вже висушену і складену білизну.
За словами Юлі, оскільки на островах немає чорнозему, після дощів вода швидко йде в піщаний грунт, не буває і бруду. Це дуже полегшує прибирання. А з теплих речей досить джинсів, вітрівки та закритого взуття.
Вісім чилі для салату
“У багатьох, хто вперше їде в Азію, є думка, що тут панує антисанітарія, брудна вода і тропічні хвороби. Напевно, це через асоціації з Індією, і ми теж хвилювалися перед поїздкою, але жодного разу не виникало ніяких проблем, пов’язаних з чистотою і питною водою”, – ділиться Юля.
У Таїланді дуже популярна вулична їжа, часто її готують прямо на очах у покупців. Харків’янка розповідає, що місцеві дуже педантичні в приготуванні, тут вважається сильним гріхом когось отруїти.
“Незважаючи на спопеляючу спеку, ніколи не зустрінеш, щоб продавали щось зникле або протухле. Дотримуватися банальних правил гігієни достатньо для того, щоб спокійно жити в Таїланді”, – запевняє Юля.
В цілому їжа в тут коштує не дорожче, ніж в Україні. Так, одна страва в тайському кафе (рис, макарони, суп, салат) – від 40 до 90 гривень, в ресторанах – від 150-180 гривень. Їжа тут дуже гостра, і в кафе туристи завжди просять “no spicy”. Юля і Микита до гострої їжі звикли, і додають перець навіть в страви домашнього приготування.
“Але до тайців нам далеко. Якщо ми в салат кладемо один маленький перчик чилі, то тайці кладуть сім-вісім. Для них це нормально, а ми просто згоримо зсередини”, – каже Юля.
За звичними стравами харків’янам нудьгувати не доводиться. На островах живе багато вихідців з пострадянського простору, вони відкривають свої кафе, де можна замовити борщ або олів’є. А ось хліб в Таї дорогий, батон коштує від 80 гривень, і місцеві його практично не їдять. Зате дешеві фрукти: в сезон можна купити три кілограми манго за 80 гривень. Харків’яни навіть варять з нього варення. Кілограм картоплі коштує близько 35 гривень, стільки ж – літр молока.
Кричати не прийнято
У першу зимівлю молодих батьків з Харкова вразило ставлення тайців до дітей.
“Коли ми приходили в кафе, офіціантка просто брала нашу дочку, несила її кудись на кухню, грала з нею, і ми могли спокійно поїсти”, — згадує Юля.
Багато тайки беруть маленьких дітей на роботу. Тут нікого не здивують продавець на касі або працівниця пральні, поруч з якою в дитячому ліжечку або гамаку лежить немовля.
Як зауважила Юлія, розмовляти на підвищених тонах тайці вважають непристойним та образливим. Місцеві дуже рідко кричать один на одного і тим більше на дітей.
Попри стриманість, веселяться тайці від душі. Вони шумно та яскраво відзначають Китайський Новий рік, а на буддійське свято Сонгкран, або тайський Новий Рік, влаштовують масове обливання водою.
“Їдеш на байку, а вздовж вулиці стоять люди з відрами та з ніг до голови обливають тебе водою”, – розповідає Юля.
Для життя в Таї досить мінімальних знань англійської: на островах місцеві володіють ним приблизно на такому ж рівні як українці, а люди старшого віку практично не знають. Проте, вони завжди чуйні на звернення туристів.
“Коли ми прилетіли додому, то відчули зворотний культурний шок. Вже в аеропорту всі були сумними та грубими. Ця енергетика з часом тебе теж затягує. Але ми пам’ятали ті відчуття, як в Таї по-іншому, і мріяли повернутися”, – ділиться Юлія.
Змії та скорпіони
Вдруге харків’яни прилетіли до Таїланду через шість років та оселилися на острові Панган. За словами Микити, на зимівлю найкраще прилітати в кінці листопада-початку грудня, коли ціни на житло доступні і є вибір. До Нового року оренда різко зростає, потім знову дешевшає.
Найкраще заздалегідь забронювати житло на тиждень онлайн, а потім шукати підходящий варіант на місці. На Пангані в основному здають будинки зі спальнями та кухнями, місячне проживання обійдеться від 500 доларів. На Самуї та Пхукеті частіше орендують великі готелі та кондо – багатоквартирні будинки. У витрати також відразу варто включити оренду байка — від 150 доларів на місяць.
Цікаво, що на островах дуже багато геконів, і живуть вони прямо в будинках – на дахах, повзають по стінах. Але для людей, якщо на них не нападати, вони абсолютно не небезпечні. Також тут можна зустріти слонів, ігуан, варанів. На узбережжі водяться маленькі крабики розміром з монетку, і раки-відлюдники.
Небезпеку можуть представляти змії. У Таї є спеціальна служба з онлайн-підтримкою, куди можна відправити фото змії та одразу отримати відповідь, чи небезпечна вона і якого виду. Укус тайського скорпіона, на щастя, не смертельний.
А вот прежде чем сесть под пальму, стоит убедиться, нет ли на ней кокосов.
“Были ситуации, когда кокосы падали вблизи от нас, и это очень опасно. Поэтому здесь стараются не сидеть под пальмами и в популярных местах отдыха кокосы срезают”, – рассказывает Юля.
Після переїзду в Тай дівчина залишила роботу в Харківському літературному музеї. На острові вона займається масажем та надає підтримку вагітним жінкам.
“За місцевим переказом, острів стоїть на родовищі рожевого кварцу, тому тут особлива енергетика. Він немов розкриває в людині всі його здібності, любов до світу, до себе і до людей, тому у багатьох тут трапляються осяяння, відбувається перегляд життєвих принципів. Ми відчули це на собі”, – поділилася Юля.
Туристів не пускали півтора року
На другу зимівлю харків’ян припала пандемія коронавірусу. У 2020-му Королівство дозволило в’їхали туристам залишитися довше і, скориставшись цією можливістю, харків’яни затрималися в Таї на два роки. На островах стало дуже мало туристів, переважна більшість виїхала, а нових не пускали протягом півтора року.
“Було дуже безлюдно, багато туристичних бізнесів зруйнувалися, багато резорти та кафе занедбані. З листопада знову відкрили можливість в’їзду по туристичній візі, частину закладів зараз відновлюють. Це був величезний удар по економіці, а решта туристів кайфонули – весь острів належав нам”, – розповідає Юля.
За її словами, життя в Таї — це вже не зимівля: менше розваг, робота, домашні справи, дочка Іванка навчається в українській онлайн-школі. Але все це в умовах вічного літа та в 15-ти хвилинах від моря. Попри всі принади країни посмішок, назавжди харків’яни залишатися тут не планують: сумують за рідними, а дочка ще й по снігу.
Коментарі