Ілля Гельфгат викладає фізику 46 років. З них 33 – у Харківському фізико-математичному ліцеї №27. 24 серпня цього року Володимир Зеленський присвоїв йому звання Героя України. Newsroom поспілкувався з видатним учителем і дізнався, з якими проблемами стикається школа, що не так з освітніми реформами та як наслідки пандемії позначаться на розвитку підростаючого покоління.
Чому ви вирішили стати вчителем?
Так вийшло. Коли я закінчив університет, хотів займатися наукою, деякі підстави для цього були. Але після університету нас практично всіх призвали до армії. Попри те, що у мене було вільне працевлаштування, по ряду обставин я міг працювати тільки в школі. Спочатку я це розглядав як тимчасову зайнятість. Планував захиститися, а потім подумати про своє майбутнє. Але поступово стало прояснюватися, що мені не хочеться йти зі шкільної освіти. У той час я був абсолютно не підготовлений як учитель, але я не думаю, що це моя вина. Як в одній п’єсі йдеться, “нас так вчили”. Нас тоді демотивували, викладаючи схоластику-педагогіку. Я до сих пір пам’ятаю про Яна Амосе Коменського, але що робити, входячи в клас, я не мав ні найменшого уявлення. З тих пір дуже не люблю педагогіку.
На ваш погляд, як відіб’ється на розвитку дітей період “віддаленого навчання” під час пандемії? Школа впоралася чи програла?
Складне питання, на нього неможливо відповісти однозначно. Безумовно, певна розслабленість серед учнів через “віддалене навчання” є. Але не потрібно забувати, що в сільських школах дуже великі проблеми з технічним забезпеченням. Ось для них це був сильний удар, безумовно. У багатьох населених пунктах поза Харковом формально є інтернет, а фактично – його або немає, або швидкість така, що працювати за комп’ютером неможливо. Там склалася катастрофічна ситуація. У Харкові зі зв’язком все добре і ті, хто хотів, вчилися. Наш ліцей впорався з “віддаленим навчанням” досить безболісно. Після першого періоду дистанційного навчання, восени 2020 року, я провів серед своїх 10-класників анкетування на тему, як вони оцінюють уроки фізики онлайн в порівнянні зі звичайними. В результаті я побачив оцінки від 20 до 100%. Всім цим оцінками я довіряю, 20% – самокритична оцінка тих, кого потрібно постійно мотивувати, тобто штовхати. Вони не дурні, але працювати над матеріалом будуть тільки якщо над душею стоїть вчитель. А вдома на дивані – самі розумієте. Середній показник анкетування показав 65% задоволеності дистанційними заняттями. Варто сказати, що в цьому році були спроби виправдати провальні результати ЗНО з математики, посилаючись на “дистанційку”. Але грамотні люди, подивившись на завдання ЗНО, схопилися за голову і сказали: “Хлопці, там, де ви не пройшли мінімальний поріг, ви не впоралися із завданнями 5-6-7 класу, про які проблеми з “дистанційки”ви говорите? Це невивчений матеріал минулих років”.
Що можете сказати про сучасну українську школу?
Мені відомо, що система “Нова українська школа” впроваджена в перших трьох класах, але я у них не викладаю і судити предметно про цю систему не можу. Я ще не працював з дітьми, які пройшли через Нуш. У мене є своя особиста думка щодо цього, але я її не буду озвучувати, вона дуже складна. Система Нуш сьогодні зазнає змін. Ті гасла, під якими вона вводилася, мені не подобалися. У них йшлося про спрощення освітнього процесу. Але ж у кожної дитини життя буде різним. Один стане селянином, інший – ученим, третій – айтішником або інженером. Ще був один лозунг, суть якого зводилася до сенсу: “нам не потрібні діти нафаршировані знаннями”. Але не знаю … Я не зустрічав таких дітей. Ось порожніх дітей мені доводилося побачити, але “нафаршированих знаннями” – немає. Зараз система Нуш і її тези змінюються. На моїй пам’яті це чергова реформа. Якось я намагався порахувати, скільки їх було – я не зміг. Коли я прийшов в школу після армії, то відразу почув слово “реформа”. З тих пір воно постійно регулярно звучить в учительському середовищі. У зв’язку з цим пригадується китайське прокляття “Щоб ти жив в роки змін”. Знаєте як визначається успіх хірургічної операції? Видужування. Говорячи про систему освіти, у нас не встигають нитки обрізати після однієї операції, як тут же починають наступну. Безумовно, системі потрібні зміни, але після кожної – системи потрібно дати віддихатися.
Чи стали діти вчитися краще або гірше тих, з якими ви працювали 20 років тому?
Ні, діти такі ж. Життя змінюється, змінюється менталітет батьків. Не можу сказати, що школярі стали кращими або гіршими. Будь-який біологічний вид, якщо б не мав стійкості, не вижив би. Це нормальне явище. У нас хороші діти, всі вони різні. При цьому я спостерігаю тенденцію до зникнення мотивації вчитися. Я пам’ятаю той час, коли вчителі і батьки говорили: “Вчися, людиною станеш!”. Ну де ви зараз таке чуєте? Для того, щоб домогтися матеріального успіху в житті, освіта може бути іноді на заваді (Сміється – авт.). Це шлях до деградації, пояснення тому – кризові періоди в суспільстві.
Чи вистачає вам грошей на життя, які ви заробляєте педагогічною працею?
Зараз так. У мене є різні доплати, і я отримую пристойну пенсію. Якісь гроші я отримую за методичні посібники та підручники. З погляду вчителя цього цілком достатньо.
На ваш погляд, чи справедлива оплата роботи вчителя в Україні сьогодні?
Я не фахівець в області фінансів, але можу сказати, що вона, звичайно ж, є недостатньою. Але скажіть, хто в нашій країні з найманих працівників заробляє дуже багато? Учитель повинен стабільно заробляти вище середнього на 40% -50%. І тоді це буде нормальний стимул для молоді йти працювати в школу. Це, звичайно, не єдина необхідна умова. Крім цього повинні бути академічна свобода, повага суспільства, про що сьогодні, на жаль, говорити не доводиться. Наприклад, наш навчальний заклад є комунальною установою. Згідно з офіційною термінологією ми надаємо освітні послуги. Так точно, як надаються комунальні послуги. Звучить не дуже, чи не так? Я не жаліюсь. Але коли молодий учитель приходить працювати в школу, він на собі відчує всі ці формулювання сповна. Чи готовий він до цього?
Початківець вчитель без досвіду роботи отримує близько 4,8 тисячі гривень. У педагогів вищої категорії зарплата трохи вища – 6 або 6,5 тисячі. З грудня 2021 року розмір заробітної плати вчителям планують підняти на 8,4%.
Який відсоток молодих фахівців у вашому ліцеї працює сьогодні?
Вони є, але їх мало. Якщо говорити про предмет, який викладаю я, то зазначу, що нам дуже потрібно поповнення молодих вчителів. Ми готові поступитися і навантаженням, і всім. Ми готові взяти будь-якого розумного парубка з профільною освітою, допоможемо, навчимо і підкажемо. Конфліктів поколінь точно не буде. До нас приходили молоді вчителі і всі вони йшли. У них з’являлися сім’ї … Далі можна не розповідати. Все пояснюється зарплатою. До того ж, в школі не дуже щадний режим роботи, всі це бачать і багатьох сучасних молодих людей це відштовхує.
Як ви ставитеся до фінансової участі батьків у житті школи? Чи здають в Харківському фізико-математичному ліцеї “на штори”?
Якісь гроші батьки здають. Але у нас є те, що називається “додаткові освітні послуги”. Їх оплачують батьки. Це офіційна практика і там зовсім не захмарні суми. Якщо говорити про господарсько-побутові потреби, то можу сказати, що колись це було. Зараз нам допомагає місто і з цим стало простіше. Зараз ліцей виглядає значно краще, ніж, скажімо, 15 років тому. Але я пригадую часи, коли у нас не було способу відремонтувати кабінет або туалети без допомоги батьків. Зрозуміло, що всі люди різні, але в основному до прохань учителів батьки ставилися з розумінням. Вони в будь-який момент могли побачити, що їхні гроші не крадуть. Наприклад, батьки п’ятикласників скинулися і відремонтували кабінет. Після цього їхні діти навчалися в ньому до самого випускного і ні у кого ніяких претензій не було.
Чи займаєтеся ви репетиторством?
За весь час я займався індивідуально з дітьми п’ять або шість разів. Це відбувалося на прохання близьких друзів і родичів. Була пара випадків, коли надходили пропозиції, від яких я не міг відмовитися (Сміється. – Авт.).
Ви маєте на увазі когось із чиновників?
Ні-ні, я не хочу і не буду про це говорити.
Чому вчителі здебільшого мовчать про свої проблеми? Часто педагоги відмовляються спілкуватися з пресою і просять спершу зв’язатися з міським департаментом освіти.
Я знаю про таке. Якщо мова йде про присутність представників ЗМІ на території школи, то це справді повинно бути погоджено з керівництвом. А ось ми з вами зараз спілкуємося поза навчальним закладом, тому я маю право говорити те, що вважаю за потрібне. Я не носій державних таємниць і не зобов’язаний ні з ким узгоджувати свої висловлювання. Та ніхто цього і не вимагає від мене.
Чи змінилися відносини з колегами після присвоєння вам звання Героя України?
Я сподіваюсь що ні. Адже це не перша нагорода, нехай і не така висока, яку я отримую.
А чи змінилося у вас ставлення до себе?
Тобто, чи залишився я адекватним? (Сміється. – Авт.). Всі ці нагороди дуже суб’єктивні. Це що ж, з 24 серпня я повинен вважати себе героєм? Не можу я так вважати, не бачу в собі нічого такого. Я просто займаюся справою, яку люблю. Переді мною отримували нагороди військові. І що, я повинен на їх фоні себе героєм відчувати? Ну це потрібно бути повністю неадекватною людиною. Я сподіваюся, що пройде ще два-три дні і про моє нагородження всі забудуть. Знаєте, є діти, які теж отримують різні нагороди, дипломи та медалі. З ними можна вчинити по різному: повісити в кабінеті або в коридорі на страх сусідам. А можна тихо порадіти, покласти на поличку і жити далі, як ні в чому не бувало. Мені було дуже приємно отримати десятки поздоровлень в месенджері. В основному це були мої випускники. Нинішні учні вітали менше, але це не біда, ми з ними днями побачимось.
Коментарі