Нині Віра Чернуха є єдиною мешканкою села Дементіївка Дергачівської громади, що недалеко від кордону з Росією. Історію 76-річної жінки розповіли агенції Reuters і EPA, передало ВВС.
Жінка каже – бачила бомби, снаряди, фосфорні боєприпаси. У травні 2022 року прилетів снаряд, який її поранив. Пенсіонерка згадує, що вікно вилетіло, двері теж, земля “піднялася”. Вона була в крові, але виповзла на вулицю – і далі вже не пам’ятає, хто її знайшов.
Пані Віра опритомніла в лікарні у російському Бєлгороді. Вона провела там місяць, а в цей час російські чиновники готували їй документи для табору біженців.
“Я сказала, що нікуди не піду, сяду тут у Бєлгороді на лавці біля вокзалу. Але потім мене знайшла невістка і за допомогою волонтерів мене забрали”, – розповіла жінка журналістам.
У Харків повернули матір з маленькою дитиною, яких окупанти депортували до Росії
Перетнути кордон було неможливо. Щоби повернутися додому, довелося проїхати 4000 кілометрів через Латвію, Литву і Польщу. Це зайняло тиждень.
ЗСУ завільнили від росіян більшу частину Харківщини в ході контрнаступу.
Тепер пані Віра живе в селі сама. Каже – кілька односельчан досі залишаються в Росії, і вона не знає, де вони. Найближчі сусіди – за 11 кілометрів. Але жінка каже, що вже нічого не боїться.
Її будинок згорів. Пенсіонерка живе в тимчасовій споруді, вирощує овочі, мріє про козу. А ще – доглядає за пам’ятником п’ятьом українським бійцям, які загинули тут у боях.
Комментарии