Запитай у сучасного жителя Харкова про те, яка вулиця є головною в місті — неодмінно отримаєш у відповідь: Сумська. Однак так було не завжди. Ще в 1870-ті Сумська була цілком рядовою вулицею, протяжність якої була обмежена. Вона починалася від земель Імператорського Харківського університету біля Мироносицької церкви та закінчувалася коло Миколаївської площі. І тільки після покупки земель, що примикають до північного кордону міста, з’явилася можливість розширити міську межу в цьому напрямку і початок вулиці Сумської перенесли від Миколаївської площі. Статус однієї з центральних вулиць вона почала отримувати після будівництва губернської земської управи, будівлю якої звели на місці нинішньої обласної державної адміністрації.
Парки, міст і оглядовий майданчик: що відкрили в Харкові у 2021 році
Історія Сумської починалася з того, що саме по ній йшла спочатку дорога в Полкове місто Суми. Важко собі уявити, але нинішня дорога на Вільшани та Богодухів була настільки небезпечна в XVII столітті, що по ній могли пересуватися тільки великі та добре озброєні загони. Безпечніший шлях пролягав з Харкова на Деркачі, далі Золочів, потім вже повертав у бік Охтирки та йшов на Полтаву чи Суми. Іноді цю ж дорогу, а, отже, і вулицю іменували Деркачівською та Золочівською.
Кінець вулиці Сумської біля Миколаївської площі в 1860-ті. Фото В. Досекіна
Перша забудова на майбутній Сумській вулиці почала з’являтися після того, як в 1709 році московський цар Петро, що побував у Харкові, повелів розширити цитадель Харківської фортеці в північному напрямку. Відповідно форштадт фортеці проходив по нинішній Театральній площі. Уздовж майбутньої вулиці в 1730-ті побудували редут. На в’їзді в місто стояли дві кам’яні круглі вежі – вартові, в них за часів Харківського намісництва (1780-1796 роки) були влаштовані божевільні та гамівні будинки. На їх місці в 1804 році за проєктом архітектора Петра Ярославського побудували дерев’яну будівлю для міських зборів.
Площа Героїв Небесної Сотні: місцева Сахара та місце для розваг
Перші два квартали житлових будинків на Сумській вулиці були вельми криво сформовані та тільки на початку XIX століття їх вирівняли та впорядкували, в результаті з’явилися ще дві вулиці – Мала Сумська та Шванська.
Інститут шляхетних дівчат. Фото в. Досекіна, 1860-ті
По Сумській дорозі за редутом на 1767 рік праворуч розташовувався пустир, на якому ріс вишневий сад. Далі був двір сотника у відставці Івана Григоровича Мелітинського, за ним – двір протопопа Успенського собору Григорія Александрова, а далі – городи підданих черкас вдови попадь Олени Данилівни Фонтанської. А з правого боку були землі її чоловіка протопопа Симеона Фонтанського, які після його смерті в 1761 році дісталися зятю – священнику Успенського собору Стефану Базилевичу.
ТОП-5 оригінальних місць для весільної фотосесії в Харківській області
Велика частина земель вздовж Сумської дороги за редутом в середині XVIII століття належала сотникам Харківського Слобідського козачого полку Микиті та Олексію Микитовичам Виродовим, а в кінці XVIII століття – їх племіннику капітану Івану Андрійовичу Виродову. Навіть перше міське Мироносицьке кладовище в народі, а й іноді й в документах іменували “виродовським”. Іван Виродов побудував в 1790-і по Сумській дорозі кам’яний корпус з лавками й це було самою пристойною тут будівлею. Інші споруди становили собою дерев’яні лавки, де продавали сіно, дьоготь та інші товари. Територія навпроти Мироносицького кладовища була забудована сараями цегельного заводу, а на місці, де вибирали глину, були глибокі ями, куди Харківці скидали сміття та гній. Виродов поступився своїми землями місту тільки в 1795 році.
Мироносицька церква, листівка початку XX століття
У 1803 році до Харкова на запрошення Василя Каразіна прибули іноземні ремісники, які повинні були служити в Імператорському Харківському університеті. Міська дума отримала вказівку виділити їм дворові місця для поселення, але з умовою, що протягом трьох років їх не продадуть. Кинувши між собою жереб, іноземці оселилися на вулицях Сумській, Мало-Сумській та Німецькій. На Сумський жереб випав володіти дворовими місцями кравцеві Якову Аландеру, токарю Яцеку Бернедорфу, бляхареві Івану Торшинському, сідельнику Фредеріку Доману і каретнику Мартіну Єгер. Після смерті в 1806 році без сімейного Бернедорфа, його ділянка була передана каретнику Івану Вольфу. Так у 1804 році було долею жеребу закладена цікава ситуація з розвитком каретних закладів у Харкові саме на Сумській вулиці. Йшли роки, змінювалися власники закладів, але кращі каретні майстри жили саме тут.
У мережі показали, як у Харкові просувається будівництво найбільшого ТРЦ (Фото)
Благоустрою Сумської вулиці посприяло відкриття нового корпусу Інституту шляхетних дівчат. Мироносицький цвинтар остаточно ліквідували, перетворивши його на Мироносицьку площу, яку стали використовувати для народних гулянь.
Сьогодні вулиця Сумська навпроти саду імені Шевченка виглядає цілком презентабельно, проте на початку XIX століття ці землі належали приватним власникам та використовувалися для хлібопашества. Тут закінчувалася міська межа. Припускаючи, що в майбутньому в цей бік зростатиме місто, землі в 1834-1837 роки скупив 1-ї гільдії купець Михайло Петрович Котляров. Тут у нього стояв дерев’яний старий будинок, який в 1840 році Комітет з благоустрою Харкова повелів розібрати, в результаті там утворився пустир.
Театральна площа та міський театр, листівка початку XX століття
Взагалі заселення верхньої частини Сумської вулиці проходило вкрай повільно. За університетським садом (нинішній сад ім. Шевченка) у 1851-1854 роки за проєктом архітектора Михайла Львова звели будівлю Ветеринарного інституту, який виділили зі складу університету, як окремий навчальний заклад. Тоді ж права сторона Сумської була продовжена на північ, в розрахунку на те, що ці землі поступиться місту потомствений Почесний громадянин Михайло Котляров та інші землевласники.
Мироносицька вулиця: старовинне кладовище та будинки з історією
Ще в 1830-ті Харківський університет виношував плани про нові будівлі на своїх землях за університетським садом і виглядало б наше місто інакше, якби головний університетський корпус розташувався з усіма службами вздовж нинішньої Сумської вулиці. Проєкт до 1830 року склав професор архітектури Євген Васильєв. Нові міські квартали передбачалося заселити професорами, всілякими клініками. Спочатку коштів з казни на таке грандіозне будівництво не було, а потім з’явилися нові плани для цих земель. Однак землі належали приватним особам, тому використовувати їх для розвитку університету не вдалося. А ось Сумська в той самий час отримала подальше продовження як шосейна дорога на Білгород та Курськ.
Ветеринарний інститут, листівка початку XX століття
У 1861 році частина Сумської вулиці була замощена, купця Котлярова зобов’язали приховати від проїжджаючих потворні види навпроти університетського саду за дощатим парканом. А на початку 1870-х він продав ці землі різним власникам під забудову. Ті, що купили дворові місця під забудову губернський секретар Кузьмінов, колезький асесор Зеленський, титулярний радник Гвоздиков, диякон Стефановський, міщанин Ступка опинилися в досить незавидному становищі. Сумська в цій частині не освітлювалася, не вистачало води, глибокі колодязі було важко утримувати, та й вода в них була не дуже хорошою, а підвіз був дорогим. Вночі з будинку було небезпечно виходити, адже поліцейського поста ще не було. І тільки в 1880-ті Сумська стала розвиватися, як одна з головних вулиць міста з усіма перевагами цього статусу.
Коментарі