• В'їзд до Харкова у Озерянської церкви на Холодній Горі. Фото А. Катеринича, 1913 рік

Холодна гора: лісова дача, храм і довгогральна обіцянка

Facebook Facebook Facebook

Як говорили харків'яни в кінці XIX століття, наше місто має вважати себе щасливим, оскільки в ньому є "ефектна Холодна гора, якби не було гори, він був сумний, нудний, плоский і безнадійно прозаїчний ...". Походження назви пов'язують з холодним вітром, який дме з цього боку, який з давніх-давен був різким і пронизливим. Згадують і легенду про те, що нібито тут проживав козак на прізвисько Холод, крутої вдачі, багатий, але промишляв розбоєм. Кажуть, що його взяли в полон татари, а маєток було розграбовано, і від нього залишилося тільки переказ. Варто додати, що найменування такої гори існує й в інших містах Слобідської України, наприклад, в місті Суми.

Портрети знаменитостей: ТОП-10 муралів Харкова

У минулому Холодна гора була лісовою дачою, через яку проходила дорога на Богодухів і Старо-Харківський Курязький монастир. Ця дорога або Холодногірське шосе, було покращено у роки правління генерал-губернатора Сергія Олександровича Кокошкіна. Пізніше поруч з цим шосе йшло продовження вулиці Катеринославської. У 1880 і шосе, і вулиця стали мати ім'я Катеринославської. Вона розділяла Холодну гору на 5 і 6 дільниці в поліцейському відношенні, коли 1 січня 1890 року передмістя Холодна гора увійшла в межі міста. У першій половині XIX століття Холодна гора відокремлювалася від міста лісом, озерами, болотами. А з 1869 року тут побудували залізницю, яка стала виконувати роль роздільника.

001_2.jpg
Холодна Гора на плані Харкова 1885 року

Землі цієї місцевості належали державним селянам Харкова та приміської слободи Іванівки. Відкриття на Холодній горі у 1830 кладовища для церковних парафій Дмитрівського, Христорождественського та Благовіщенського храмів Харкова безсумнівно стало постійною сполучною для міста та передмістя. 11 жовтня 1841 року відбулася закладка на Холодногірському кладовищі Всесвятської церкви, ініціатором спорудження якої виступили Харківські купці Олександр Скриніков і Федір Базилевський, які зібрали на будівництво 10 000 рублів асигнаціями та будівельних матеріалів на таку ж суму.

Історія Журавлівки: слобода в кілька вулиць і старовинний храм

Проєкт храму склав професор архітектури Андрій Тон. Він був закінчений будівництвом у 1844 році. Піклувальником споруди був харківський купець 1 гільдії Петро Микитович Кузін. Він з батьком вклали в її будівництво 20 635 рублів, а на внутрішнє оздоблення ще 50 000 рублів. З 1849 року під Всесвятською церквою був заснований постійний причт, по суті це дало підставу до появи й свого церковного приходу. У 1857 році Всесвятський храм розширили за кошти поміщиці Ізюмського повіту дочки полковника Софії Василівни Глєбової, яка в пам'ять про свою матір влаштувала приділ Святої Віри.

У 1844 році помер радник Кузьма Микитович Кузін, який був похований на Всесвятському кладовищі. Його дружина Катерина Іпатьевна звернулася у 1846 році в Харківську єпархію з проханням влаштувати над його прахом кам'яну каплицю за проєктом архітектора Андрія Тона. Споруда обійшлася їй в 4000 рублів сріблом, готова вона була в жовтні 1848 року й з того часу кладовище називалося ще Кузинським.

002_4.jpg
Стара і нова Озерянські церкви на Холодній горі та часівня. Фото початок XX ст.

У 1843 році імператор Микола I заснував хресний хід з Озерянською іконою Божої Матері з Курязького монастиря до Харкова й назад. А 30 вересня 1845 року, під час проходження хресного ходу з Куряжа до Харкова через Холодну гору пішов сильний дощ, іконам і духовенству, яке супроводжувало ікону до Покровського монастиря, ніде було сховатися від дощу. Тому в червні 1846 гожа підготували проєкт каплиці з окремими кімнатами для ікони та духовенства за проєктом архітектора Федора Данилова, а будівництво взяв на себе Грайворонський 1 гільдії купець Василь Кіндратович Еліокін. Однак обіцянки своєї не виконував, хоча у 1847 році отримав за це золоту медаль на Анненський стрічці. У 1852 році Еліокін був уже Харківським купцем 1 гільдії. Але ні поліцмейстер полковник Василь Горбунов, ні цивільний губернатор чинний статський радник Олександр Траскін не змогли переконати Еліокіна виконати обіцянку. І тільки після звернення архієпископа Філарета до генерал-губернатора Сергія Олександровича Кокошкіна, купець миттєво почав заготовлювати матеріали та будівля була закінчена 23 грудня 1854 року. А Харківський купець 2-ї гільдії Яків Панов будівля каплиці поштукатуритив.

Старовинні будівлі Харкова: як реанімувати 100-літнє казино та "будинок масонів"

Каплицю освячено в березні 1855 року, і вже 22 квітня того ж року вона прийняла святиню Слобідського краю. Каплиця мала вигляд прямокутника з масивними простими напівколоннами доричного ордена, над входом ніби випливав зі стін витончений портик із влаштованої над ним головком і хрестом. Невеликий сферичний купол прикривав цю споруду.

У 1873 році єпархіальне начальство звернуло увагу на зростання населення Холодної Гори та вирішило перебудувати каплицю в храм, зробивши його парафіяльним, тим більше, що каплиця використовувалася тільки два дні на рік, решту часу вона перебувала закритою та не мала за собою ретельного нагляду. Єпархіальний архітектор Федір Данилов немов передчував, що каплицю доведеться розширювати, збільшувати розміри й висоту будівлі, оскільки сама перебудова не зайняла великої кількості коштів, матеріалів і часу.

004_3.jpg
Вигляд на Харків з Холодної гори. Фото початок XX ст.

Нову церкву розширили з боку входу в колишню каплицю, над нею надбудували одноярусну дзвіницю. Над основним приміщенням був влаштований новий масивний купол. Внутрішні приміщення також були перебудовані, придбали вівтарну частину, різьблений іконостас, розписи на стінах і куполі. Перше богослужіння в ній пройшло 1 квітня 1874 року. У тому ж році навколо церкви була побудована кам'яна огорожа, а в 1881 році, за проєктом Данилова, звели каплицю при вході на церковне подвір'я.

Що подивитися у вихідні: ТОП-5 фільмів, які знімали в Харкові

У 1901 році за проєктом архітектора Володимира Христиановича Немкіна побудували новий храм, крім головного престолу в ім'я Озерянської Божої Матері в ньому були влаштували престоли в пам'ять святого Амвросія Медіоланського та в ім'я святого рівноапостольного князя Володимира. Цілісність силуету, суцільний килим цегляного декору є основою композиційного рішення церкви, при висоті дзвіниці понад 55 метрів, а купола понад 30. Це створило архітектурну домінанту в Холодногірській частині, що тісно взаємодіє в просторі всього міста з дзвіницею Успенського собору.

005_1.jpg
Холодна гора на плані Харкова 1932 року

Довгі роки домінантою на Холодній горі була будівля Харківської духовної семінарії. У 1836 році з міським вигоном землі було відмежоване 10 десятин 2352 квадратних сажнів для неї, а в 1844-1845 роках за проєктом архітектора Аполлона Щедріна був побудований головний корпус. У будівлі розташовувалися навчальні приміщення, будинкова Іоанно-Богословська церква (освячена у 1849 році), бібліотека, гуртожиток семінаристів, будинкова лікарня. Пізніше побудували флігелі для викладачів, триповерховий корпус для семінаристів, баню, лікарню та водонапірну вежу. На ділянці були також город і ботанічний сад.

81-й сезон на Дитячій залізниці: рейки від німців і юна друкарка

Ще однією знаковою будівлею на Холодній горі стали Арештантські роти, побудовані у 1839 році та розширені у 1849 році. У 1893 році тут була заснована Харківська пересильна в'язниця, або як її звуть в народі Холодногорська.

У минулому Холодна гора була більш мальовничою з красивою панорамою передмістя. Тут завжди було своє особливе місто, зі своїми звичаями. Безліч вуличок і провулків виникало та зникало в другій половині XIX століття, поки їх не впорядкувала (наскільки це було можливо) міська влада. Наскільки приємно спостерігати за Холодною горою з міста, але ще більш приємно було спостерігати за містом з Холодної гори. "Немов на величезному блюді лежить Харків і серед моря біліють будинки з яскравими дахами, різноколірними силуетами красуються храми та дзвіниці", - так описував цей вид житель Харкова 1880.