Харківський “Метал” отримав право в новому сезоні називатися “Металістом“. Мільйонер Олександр Ярославський, якому заборонено займатися футболом до 2023 року, обіцяє команді серйозне посилення, а на стадіоні вже стартувала масштабна реконструкція. Під акомпанемент розмов про відродження великого клубу, Newsroom вирішив згадати, хто кував славу колишнього “Металіста” та як склалася їхня подальша доля.
Марко Девіч. “Перший після Бога”
Уродженець Белграда переїхав до Харкова у 2006 році. У його послужному списку значилися сербські клуби та луцька “Волинь” Кварцяного, де він виступав на позиції правого півзахисника. Однак Мирон Маркевич перевів гравця в напад – і жодного разу не пошкодував про це.
Фото: xsport.ua
Уже у 2008 році Марко Девіч став найкращим бомбардиром чемпіонату України, випередивши Євгена Селезньова та Олександра Гладкого. Тоді ж футболіст отримав прізвисько “Перший після Бога”, прийняв українське громадянство та дебютував за нашу національну команду. У складі харків’ян нападник став п’ятикратним бронзовим призером чемпіонату України, але головний успіх клубу кувався без нього – влітку 2012 року Девіч за п’ять мільйонів євро перейшов у “Шахтар”.
Фото: football.ua
Втім, кар’єра в донецькому клубі не склалася та через шість місяців голеадор повернувся до Харкова. Він встиг стати кращим бомбардиром в історії “Металіста”, але попереду був важкий 2014 рік. Втеча Курченка та розвал клубу, що почався призвів до відходу багатьох гравців. Серед них був і Марко Девіч, який вибрав не краще місце для продовження кар’єри – російський “Рубін”.
Там футболіст не зумів закріпитися в основі. Його відправляли то в дубль, то в оренду в Катар. Пізніше Девіч назве період у “Рубіні” найгіршим у своїй кар’єрі, попри гол, забитий “Ліверпулю” на “Енфілді”. Потім в історії українського серба були “Ростов” (РФ), “Вадуц” (Ліхтенштейн), азербайджанський “Сабах” і повернення в рідний “Вождовац”. Ходили чутки й про перехід в “Металіст 1925”, але трансфер так і не відбувся.
Фото: football.ua
У квітні 2020 року 36-річний гравець завершив кар’єру. У пам’яті уболівальників “Металіста” він залишився як прекрасний форвард і “Перший після Бога”. А фанати української збірної пам’ятають його як автора першого в історії хет-тріку (у ворота Сан-Марино) і того самого, знаменитого та незарахованого гола у ворота збірної Англії, після якого арбітр Віктор Кашшаї навіть став героєм номера “Вечірнього кварталу“.
Едмар. Перший з “українських бразильців”
Талановитий плеймейкер виявився в Україні у 22 роки, завдяки запрошенню свого друга Роджера. Той провів у нашій країні всього сезон, а ось Едмар не тільки затримався в наших широтах, а й став гравцем національної збірної.
Втім, все це було попереду. Спершу бразильцеві потрібно було провести чотири сезони в сімферопольській “Таврії”. Там він не тільки закріпився в основі, але і зустрів свою долю – українку Тетяну. У 2007 році півзахисник перейшов в “Металіст”, а в грудні 2008 року – узаконив відносини зі своєю обраницею.
Едмар з дружиною. Фото: Факти
Саме після одруження на нашій землячці з’явилися чутки про можливий виступ Едмара за збірну України. Тим більше, що він легко закріпився в основі “Металіста”. Бразилець не відрізнявся високою результативністю, але був одним з лідерів команди та віддав чимало результативних передач. У березні 2011 року Віктор Янукович присвоїв гравцеві українське громадянство, а вже в серпні півзахисник дебютував в нашому “націонале” (всього 15 матчів і один гол).
Фото: zbirna.com
У “Металісті” Едмар виступав до 2015 року. Потім на правах вільного агента він покинув конаючий клуб і перейшов до табору його принципового суперника – дніпропетровського “Дніпра”. Втім, там український бразилець провів лише рік. Гравець перебрався в США та почалася його американо-харківська епопея – він виступав за напівлюбительський “Бока Ратон”, то повертався підтримати “Металіст 1925”.
Фото: Металіст 1925
Влітку 2019 року Едмар приєднався до тренерського штабу Андрія Демченка, але потім тихо покинув його. Нещодавно ексгравець “Металіста” відзначив 41-й день народження і, судячи з даних з відкритих джерел, зараз живе в США та насолоджується відпочинком від футболу.
Тайсон
Тайсон Барселлос Фреда приїхав в Україну у 22 роки. За його плечима були успішні виступи за “Інтернасьонал”, в складі якого півзахисник став кращим бомбардиром Кубка Бразилії. Як і більшість харківських латиноамериканців, його знайшов і запросив спортивний директор Євген Красніков.
На батьківщині Тайсон виступав у нападі, а ось в “Металісті” його визначили в півзахист. І футболіст не просто заграв, а сповна відпрацював свою трансферну вартість у шість мільйонів євро. Чого коштувала тільки знаменита “гармата” в ворота “Русенборга”! На рахунку бразильця також один з найшвидших голів в історії Ліги Європи – вінгер відкрив рахунок вже на 20-й секунді матчу з “Зальцбургом”.
Фото: Обозреватель
У січні 2013 року Україну сколихнув один з останніх гучних трансферів епохи “олігархобола” – “Шахтар” купив Тайсона за 15,24 мільйона євро. У Донецьку гравець також не загубився і став одним з лідерів команди. На його рахунку 14 титулів, виходи в плей-офф Ліги Чемпіонів і, звичайно ж, дебют за збірну Бразилії, в складі якої він провів вісім матчів і забив один гол.
Тайсон у збірній Бразилії. Фото: sport.bigmir.net
Лише в останні пару років футболіст став здавати. Все частіше його ім’я фігурувало не в списках кращих гравців, а в різних скандалах. Непристойний жест після расистських вигуків в матчі з “Динамо”, численні скарги на клуб і неоднозначні висловлювання в соцмережах. Апофеозом стала відмова від виходу на заміну в матчі з “Ромою” – за версією ЗМІ, Тайсон сховався від представників “Шахтаря” в туалеті.
У результаті один з найкращих бразильців в історії українського футболу знову повернувся на батьківщину і виступає за “Інтернасьонал”. Там уже в першому матчі гравцеві вручили капітанську пов’язку. А ми в рамках цього матеріалу повернемося трохи назад і згадаємо той гол Тайсона, який визнали одним з кращих в історії УЄФА.
Клейтон Шав’єр
Ще один представник бразильської когорти “Металіста” переїхав в Україну з “Палмейраса” у 2010 році. На той момент у Шав’єра вже був виклик у збірну Бразилії (правда, на поле він так і не вийшов), а також звання одного з найкращих гравців місцевої серії А.
Але в Україні півзахисник зміг проявити всі грані свого таланту. Він відрізнявся гарним баченням поля та прекрасно поставленим ударом. Вболівальники легко можуть згадати бісіклету у ворота “Сампдорії” (після видалення ще одного героя цього матеріалу – Тайсона), гол п’ятою “Дніпру” або гарматний постріл повз воротаря “Русенборга” Хансена.
Фото: ua.tribuna.com
Клейтон Шав’єр провів в Україні п’ять років. Саме його відхід з “Металіста” взимку 2015 року багато називають символом кінця того клубу. Через борги із зарплати ФІФА дозволила півзахиснику розірвати контракт з “жовто-синіми”. Бразилець повернувся на батьківщину, де ще виступав за “Палмейрас” і “Вікторію”, а в січні 2019 року – завершив спортивну кар’єру.
До речі, клуб Курченко залишився винен футболістові п’ять мільйонів євро і цю проблему буде необхідно вирішити, в разі, якщо новий “Металіст” стане правонаступником старого.
Олександр Горяїнов
Легендарний голкіпер “жовто-синіх” не міг залишитися за межами нашого рейтингу. Горяїнов приходив у “Металіст” тричі. Спершу подає надії 18-річним воротарем, який допоміг команді не впасти нижче Першої ліги. Потім був відхід у “ЦСКА-Борисфен” і не надто успішний рік у розваленому клубі. Страж воріт повернувся до Харкова і видав ще шість успішних сезонів.
Фото: footclub.com.ua
У 2003 році “Металіст” знову покинув Вищу лігу, а Горяїнова запросили в “Кривбас”. Причиною відходу став не тільки виліт, але і систематичні заборгованості із зарплатами з боку тодішнього власника клубу Олександра Фельдмана.
Два роки в складі середняка українського чемпіонату – і знову повернення до Харкова. На цей раз до кінця. Олександр Горяїнов став беззмінним воротарем “жовто-синіх” під час найуспішніших сезонів у сучасній історії клубу. Всього на його рахунку 239 матчів, у 107 з яких він залишав свої ворота “сухими”. Лише виступи в збірній залишають бажати кращого – харків’янин залишався за спиною Олександра Шовковського, а потім і Андрія Пятова, через що зіграв лише у двох поєдинках.
Фото: www.ua-football.com
Воротар пішов з “Металіста” лише коли канув у Лету сам клуб. Ще до закінчення кар’єри він встиг спробувати себе в політиці – у 2015 році Горяїнов балотувався до міськради, але безрезультатно. Не склалося і з тренерським ремеслом – влітку 2019 року легендарний голкіпер був звільнений з поста головного тренера “Металіста 1925”. Втім, ці локальні невдачі не вплинули на популярність воротаря серед харківських уболівальників – Горяїнов і раніше залишається одним з найпопулярніших гравців того “Металіста”.
Хосе Соса
Уродженець міста Каркаранья приїжджав в Україну вже досить досвідченим гравцем. У 2006 році юний півзахисник допоміг “Естудіантес” стати чемпіоном Аргентини, а потім перейшов в мюнхенську “Баварію”. За три сезони в німецькому клубі Соса провів 35 матчів, в яких забив два голи. Від легіонера очікували значно більших звершень, тому спочатку відправили в оренду в рідний “Естудіантес”, а потім без жалю відпустили в “Наполі”. Але і там аргентинець не став беззаперечним гравцем основи.
Хосе Соса в “Баварії”. Фото: Getty Images
Шанс ще раз перезапустити кар’єру півзахисник отримав у “Металісті”. Вартість переходу, за даними порталу “Transfermarkt”, склала 2,2 мільйона євро. І Соса сповна відпрацював ці гроші. Він став капітаном і одним з лідерів харківського клубу. На рахунку хавбека – 19 голів і 32 результативних передач у 86 матчах.
Фото: www.footboom.com
Але взимку 2014 року аргентинець вирішив змінити щось та відправився в оренду в “Атлетіко” (Мадрид), яким керував його давній знайомий Дієго Сімеоне. Попри непоганий виступ, “матрацники” не стали підписувати гравця. Виною тому стала “кругленька” сума, яку хотіли керівники “Металіста”. А ось турецький “Бешикташ” виявився не таким економний і спочатку виклав 1,4 мільйона євро за оренду, а потім і два мільйони – за трансфер півзахисника.
Фото: www.eurosport.ru
З Туреччини футболіст вирушив до Італії, де спробував щастя в “Мілані”. Але “червоно-чорних” тоді лихоманило, а сам Соса відзначився лише трьома результативними передачами в 19 матчах. Тому хавбек знову переїхав до Туреччини, де і виступає досі – зараз в складі місцевого гранда “Фенербахче”. У пам’яті харків’ян він залишився як капітан тієї блискучої команди і, звичайно ж, як автор найкрасивішого гола під час розгрому київського “Динамо”.
Марлос
Марлос Ромеро Бонфім – наймолодший футболіст з нашого рейтингу (точніше, вони з Тайсоном однолітки, але той на шість місяців старше). До приїзду в Україну він виступав за “Курітіба” та “Сан-Паулу”. У січні 2012 року правий вінгер підписав контракт з “Металістом”, компенсація за нього склала близько чотирьох мільйонів євро.
У Харкові бразилець провів всього 2,5 року, але по праву вважається одним з важливих складників тієї команди. Уже в дебютному матчі Ліги Європи Марлос відзначився гольовим пасом на Девіча, а незабаром заграв так, ніби вже кілька років провів в команді. У 75 матчах за “жовто-синіх” він забив 13 голів і віддав 18 гольових передач.
Фото: ru.uefa.com
Креативний півзахисник, який умів буквально одним пасом поставити в глухий кут оборону суперника, не міг не зацікавити конкурентів “Металіста”. Влітку 2014 року він за вісім мільйонів євро перейшов у “Шахтар”. Гроші за гравця загубилися десь в кишенях російського “емігранта” Курченка, а ось сам він зумів найкращим чином зарекомендувати себе у формально донецькому клубі.
Фото: footballua.tv
Там на рахунку Марлоса 261 матч, 71 гол і 59 гольових передач. З 2017 року уродженець Бразилії виступає за збірну України, в якій зумів відзначитися одним точним ударом у 27 поєдинках. Проте, правий вінгер має повне право вважатися топгравцем як харківського, так і донецького клубів.
Так вже вийшло, що більшість серед кращих гравців того “Металіста” були легіонерами, хоча троє з них згодом прийняли українське громадянство. Новий харківський клуб, судячи з усього, намагається зберегти традиції Краснікова-Ярославського, адже першим новачком став молодий бразилець Маілтон. Залишається лише сподіватися, що клуб не залишиться передвиборчим проєктом, а самому гравцеві – побажати залишити слід не менший, ніж футболісти з нашого рейтингу.
Коментарі